Глава 2

                                    Глава 2
    Увійшовши у свою кімнату, гучно увімкнула музику. Пританцьовуючи,пішла збиратися на прогулянку. Відкрила шафу, щоб обрати, що вдягти. З фігурою у мене проблем ніколи не було. Третього розміру груди, ніжна талія, красиві бедра. Середнього зросту. Волосся до середини пчечей, кольору молочного шоколоду. Сірі бездонні очі, прямий ніс, і пухкі губи. Ну і багато родимок, на обличчі зокрема.
     І звати всю цю красу Анна. Мені дев'ятнадцять років. Живу у великому місті. Навчаюсь у медичному університеті, на гінекологічному факультеті. Хочу допомагати жінкам виносити і народити здорових маляток. Будучи на практиці у пологовому будинку, була присутня на пологах і народженні дитинки. Це неймовірне відчуття, бачити як народжується на світ нова людина. Водночас на моїх очах були сльози. Мене переповнювали радість, щастя за цю матір, батька. Це таке велике блаженство виносити і привести на світ маля. Велике покликання і відповідальність для лікарів одразу за два життя.
     Глянувши на себе у дзеркало, задоволено посміхнулась. На мені білосніжний топ, джинсові шортики світло блакитного кольору. Волосся зібрала у кінський хвіст. Підфарбувала віі, нанесла на губи рожевий блиск. При такій спеці, думаю, цього буде достатньо. На закінчення бризнула на себе улюблені пармуфи з легким квітковим ароматом. Сумочка через плече та легкі босоніжки і я готова.
     З Роксоланкою ми домовились зустрітись у парку, в центрі міста. Вона зростом трохи вище за мене. Каштанове волосся, карі очі, гострий ніс та акуратні губи. Рося моя ровесниця, навчається на економічному факультеті. З нею ми дружимо лише кілька років. Нас познайомили спільні друзі. Ми одразу знайшли спільну мову, тож сильно здружилися. 
     - Привіт, Анютка! 
     - Привіт Гюрем Султан! 
     - Та ну тебе, ти знову за своє, - почала награно ображатись подруга. 
     - Та жартую, жартую, не ображайся. Давай краще сходимо на морозиво, бо від цієї спеки я вже сама тану. 
     - Давай, але за Гюрем і морозиво платиш ти.
     - Добре, лиш би султані догодити. пішли,-вже разом жартуючи і сміючись ми пішли у кафе. 
    Ми обрати літню терасу. Тут дуже гарно. Навкруги ростуть живі квіти. Посеред стоять скляні столики з плетеними стільцями. Зверху над ними нависають модні світильники, які увечері створюють романтичну обстановку
    Я замовила собі моє улюблене фруктове морозиво, подруга вибрала фісташкове. Ще трохи посидівши і поговоривши, ми вирішили піти ще трохи пройтись містом.
     - А давай сьогодні ввечері сходимо в клуб?, - запитала подругу. 
     - В клуб? 
     - Так. А чому б ні? Через ці екзамени ми давно з тобою ніде не вибиралися. Сесія нарешті закінчилася. Доречі, ми так і не відсвяткували. То що скажеш? 
     -  А що, хороша ідея! Давай сходимо! 
     -  Тоді, пішли збиратися. 
     -  Зайдеш за мною? 
     -  Добре. Пішли.