Глава 1

                                        Глава 1
    Початок літа... Після затяжної холодної весни, нарешті прийшло довгожданне тепло. Аж не віриться. Цьогоріч видалась не сніжна зима, снігу майже не було. Лише дощі, які моросили примерзлі вулиці, так перейшли і у весну. Здавалось,що ніколи не зігріємось вже.
    Літо!!! Моя улюблена пора року! Як я люблю милуватись зеленими газонами, чудовими, різнобарвними квітами, їхнім неймовірним ароматом. Люблю літнє небо, таке ніжно голубе, лиш подекуди білі хмаринки,як цукрова вата...
     Прокинувшись зранку, підходжу до вікна, відчиняю його і вдихаючи прохолодне ранкове повітря, закриваю очі і просто тону в цьому задоволенні! Люблю вибігти на вулицю, і пройтись босоніж по росі. Підійти до клумб з дикими трояндами, півоніями, жасмином, що ростуть під моїми вікнами. Торкнутися пелюсток, що теж ще в росі, відчути їх аромат! В дитинстві я навіть вмилала своє личко росою з цих троянд. Це просто неймовірно! Не знаю, чи багато в світі людей таких як я, які цінують те, що їм дала природа. Але не любити цю красу просто неможливо!
     Сьогодні чудовий день. Настрій просто зашкалює! Але цьому є причина-вчора склала останній екзамен. Успішно закінчила третій курс медичного університету. Нарешті відпочинок. Тому, ще трішки повалявшись у ліжку, піднялась, прочинила вікно і усміхнулась сонцю. Клас,погода чудова. І тут прийшла ідея, що не варто сидіти вдома,а йти насолоджуватись життям. 
      Зробивши усі ранкові процедури, заглянула на кухню,де вже щось чаклувала мати. 
      - Доброго ранку, мамо! 
      - Доброго ранку, моя красуне?, - посміхнувшись, поцілувала мене мама. 
      - Що в нас так смачно пахне? 
      - Налиснички! І до того ж, з твоїм улюбленим джемом!
      - Умм, мамо, ти чарівниця! Просто смакота! 
      - На здоров'ячко, сонечко! 
      - А тато де? Вже пішов? 
      - Так, ти ж знаєш, він без роботи не може. А ти що сьогодні думаєш робити? 
       - Ну, точно не вдома сидіти. Погода класна. Планую піти прогулятись. 
       - Добре, будь обережна. До речі, забула сказати, наш сусід скоро одружується, приніс запрошення. 
       - А й, справді, забула. Я зі своїми екзаменами геть випала з повсякденного життя. А коли святкування? 
        - Та вже наступного тижня. А ми ще за одягом навіть не дивилися. Все , як завжди, на останній час відкладається. 
        - Нічого, ще встигнемо. Сьогодні субота, давай з понеділка по магазинах? 
        - Добре, домовились. 
    Смачно поснідавши, я відправилась у свою кімнату. Взявши телефон, набрала номер своєї найкращої подруги, Росі. Рося, Роксолана-так незвично назвали її батьки мою подругу. Я ще люблю піджартовувати з неї, що скоро зустріне свого султана, і він забере її у свій гарем. На що та, тільки посміхається, і пропонує поїхати з нею. 
     - Алло. Привіт. 
     - Привіт, Рось. Як ти ? 
     - Добре, недавно проснулась. А ти шо поробляєш? 
     - Вже поснідала. Слухай, погода класна, давай сходимо кудись, погуляємо?
     - Я за. Давай за годинку біля нашого парку? 
     - Окей. Іду збиратись. До зустрічі. 
     - Па.