11

  Мені пощастило.
Буквально одразу після того, як Ештон втратив свідомість,  до палацу повернувся Фредерік з якогось завдання і про усе подбав. 
В першу чергу, на горіхи отримали бандити. Дев’яносто процентів з них ніколи знову не побачать схід сонця, маленьку частину залишили лише для допиту. Таким чином, з'ясували ім'я замовника (їм, авжеж, виявився попередній канцлер, який змовився зі східними варварами) та врятували Ларіету вже під ранок. Дівчину забрали в маєток канцлера, бо дійсно сплутали її зі мною і, в разі провалу основного плану, збиралися шантажувати Ештона викраденою фавориткою. 
Вже потім я дізналася, що шпигуном королеви Ларіета не була, а лише випадково почула розмову між Розалією та її служницею. Як виявилося, мати Еша збиралася підлаштувати все так, наче Розалія кинулася на порятунок принца і її б злегка поранили. В очах інших вона б стала беззаперечною переможницею. Останній етап відбору пройшла,  до того ж, врятувала спадкоємця трону. Все. Кращої на роль принцеси вже не знайти.
《 – Та не так сталося, як гадалося! - глузливо гмикнула я, коли почула доповідь Фредеріка》.
Але, коли увесь безлад відбувався, я чекала вердикту лікаря. Він ретельно оглянув принца, після чого  виписав ліки і тонізуючі настої. Рани смертельними не були, а от стосовно магії справи у нього кепські. Еш пив незрозумілий відвар і довелося чекати, поки Фредерік допитає усіх причетних. Потім зі сховища притягнули стародавній артефакт і остаточно його підлатали. 
До тями він прийшов тільки наступної ночі. 
Сказати чесно, весь час я побоювалася, що увірветься його мати і почне, як в тих мильних операх пропонувати мені гроші. Або ж варто  буде зробити крок в коридор і одразу зіткнуся з нею, буде сварка, після чого за її наказом мене викинуть назад у власний світ. Тому я носа не показувала з покоїв Ештона і переодяглася в нову сукню там же. Але переживала даремно, бо ніхто з королівської сім'ї не прийшов навідати його. 
Я відчувала сум'яття з цього приводу. Та, схоже, Ештон, відкривши очі, не очікував побачити когось з батьків в кімнаті. Його більше здивувала моя присутність.
– Скільки часу пройшло? Виглядаєш втомлено. Ти взагалі спала? А щось поїла? Прислуга ж добре ставилася до тебе і вчасно приносила їжу?
Моргнула, не очікуючи купи запитань від людини, яка тільки до тями прийшла. Та після маленького замішання, я з теплотою йому посміхнулася і запевнила,  що ніхто мене не ображав.
– А спати я не могла, бо перенервувала. Таке буває. 
– Гаразд. - Вже розслабленно мовив він. – Як справи з бандитами? Їх спіймали?
– Так, - і з ентузіазмом розповіла, як розгорталися події після його відключки. 
 Звичайно, знала я небагато, але цього було досить. І він заснув перш, ніж прийшов Фредерік і повідомив усі деталі. Зранку в кімнату Еша я прийшла в один момент з лікарем та прийнялася розпитувати про самопочуття мого...вже нареченого. Трохи пізніше завітав помічник принца і спочатку я хотіла залишити їх удвох, але Ештон з усмішкою поклав свою руку поверх моєї та попросив залишитися. Власне, так мені відкрилася уся картина того, що відбувалося.
– Як вийшло,  що ти не в курсі планів моєї матері? - не дивлячись на слабкість, голос Ештона був крижаним і не передвіщав нічого доброго. 
У Фредеріка настали важкі часи, це можна зрозуміти з його довгих вибачень та роз'ясненнь. В той же час, я закінчила чистити мандаринку (як виявилося, Фредерік був на Землі та, окрім взуття, привіз ще купу смаколиків й фруктів) і піднесла одну дольку до рота Еша. Він слухняно її з'їв, уважно слухаючи помічника.
Усміхнулася. Ештон може будь-кого лякати своїм грізним виглядом, але мене тим не проведеш. Тільки хвилин сорок тому бачила, як він усіляко намагався уникнути прийому настою. Бо він не відчував в тому потреби! Довелося відправити служниць за двері, а самій повернутися до нього з холодним виразом обличчя та спитати, чи не спеціально він так себе поводить? Можливо, вже передумав і збирається усіляко відтягувати весілля? Двічі натякати потреби не було. Ештон одразу прийнявся мене заспокоювати, що й на думці не було, та слухняно випив ліки до останньої краплини.
– ...в решті решт, я винен і понесу покарання. 
– Гаразд. - погодився Еш і з задоволенням прожував ще один шматочок мандарина. – Дістань той кристал на святій землі. У тебе є ще два-три дні, поки я не одужаю. 
– Дякую, Ваша Високосте! 
Фредерік низько вклонився, сказавши, що відправляється в дорогу прямо зараз і швидко пішов. Я дивилася йому вслід з сум'яттям в очах. Це просто завдання, чи його таки покарали?
Пальці Еша м'яко ковзнули вгору по моєму підборіддю та повернули голову так, щоб я дивилася на нього.
– Кристал знаходиться в підземеллі з чудовиськом. Він або принесе той кристал, або помре.
– Хіба це не занадто...– Я замовкла й незакінчена фраза повисла в повітрі. 
Брови Еша запитально піднялися.
– Жорстоко? - Він раптом всміхнувся та прибрав з моїх очей пасмо волосся, заправивши його за вухо. – Тримати правильний баланс з підлеглими не легко. Колись можна відреагувати м'яко,  але в нашому випадку м'якість означатиме слабкість. У всьому. – Ештон зітхнув. – Раніше ти жила звичайним життям й навряд чи турбувалася про можливих ворогів, які захочуть сьогодні організувати твоє викрадення, а завтра вбивство. Хтось з ворогів королівської родини може бути дурним, але хтось з них буде відрізнятися хитрістю та розумом. І я маю зробити все можливе для забезпечення своєї безпеки. Фредерік, як моя права рука, не побачив небезпеку ледь не перед самим носом.  Він має засвоїти урок та більше не повторювати таких помилок.
Яке важке життя у монархів. Постійний стрес. Позаминулої ночі я змогла побачити та відчути це на власному досвіді. 
– Ти в курсі, що весілля ще далеко? Є час для роздумів. Може, я захочу повернутися додому?
Вкотре з його вуст зірвалося тяжке зітхання.
– В такому разі, мені доведеться послідувати за тобою і залицятися по правилам вашого світу. Хоча я вважаю їх дивними.
– Чому?
Я нахилила голову вбік, справді не розуміючи, що могло здатися йому дивним. Звичайно, розуміння залицяння  може відрізнятися, але це в більшості стосується аристократів. А період кавалерування є в будь-якому світі.
– Фредерік нещодавно дав мені книги, щоб я міг краще зрозуміти тебе. Але герої цих історій поводили себе максимально не логічно.  Кажуть про ненависть, ображають одне одного, а на наступній сторінці переходять до близькості. І таке жахливе відношення чоловіка до коханої, - з осудом розповідав Ештон,  – не припустимо!
Судячи з коротенького переказу, помічник Еша приніс йому той ще треш. 
– Ти вже зрозумів мене, бо нормальній людині не сподобаються подібні "прояви кохання". - Підняла середній та вказівний пальці, показуючи в повітрі лапки. – Я за здорові стосунки, без емоційних гойдалок.
Щоб у нього не виникло ніяких сумнівів, я розповіла про залицяння в моїй країні, а наостанок вирішила уточнити:
– А як називалися ті книги?
– " Мільярдер в подарунок від Санти" та "Одне літо з мафіозі в Смеречках ".
На мільярдері я стійко трималася, міцно стиснувши губи,  але після згадки Смеречок, уява намалювала серйозного принца за читанням відбірної крінжі. Ой, все. З вуст зірвався перший смішок і хихотіння було не спинити. Тож, поки Ештон в замішанні кліпав віями і питав, в чому справа, я здригалася від сміху.  Навіть сльози почали котитися з очей.
Боже мій боже, де тільки Фредерік відкопав ті "шедеври " літератури? Невже він є прихильником  романів з бандитами й мільйонерами? А з першого погляду і не скажеш. 
– Можна вважати це першим разом, коли я тебе розсмішив? - пролунав  ласкавий і м'який голос Еша наді мною.
Я підняла на нього погляд, збираючись відповісти...і не змогла вимовити ні слова. Дивно. Я сміялася з нього, проте він анітрохи не ображався, а на дні його темно-блакитних очей плескалася ніжність. 
У кімнаті стало тихо, лише за вікном продовжували співати пташки. Але саме у ту мить прийшло розуміння, що, не дивлячись на майбутні труднощі, вибір зроблено правильний. 
На серці стало так легко-легко і я усміхнулася.
– Ештоне, - лагідно мовила, ‐ давай будемо щасливими? 
Він мовчки кивнув головою на знак згоди, після чого нахилився ближче і, нічого дивного, що я закрила очі в передчутті поцілунка. Та замість цього отримала легкий чмок в шоку. 
Розчаровано відкриваю очі.
– І все?
– До весілля доступ до тіла обмежений,  - каже Ештон з пустотливим блиском в очах. 
Розумію, що він жартує та вирішую підключитися до гри:
– А пробного періоду не буде? 
– Думаю, я можу зробити для тебе виняток.
Він більше не затягує й нарешті цілує. М'яко й не квапливо. Так, ніби хотів якомога довше насолоджуватися моментом.