Розділ 8

 ***
Прудка і граціозна Енні кружляла по центру кімнати. Сукня з легкої блискучої тканини м'яко обтікала спокусливу фігуру, а на руках велика кількість браслетів дзеленчали від кожного її руху. 
Нічого не можу зробити, у мене була стійка асоціація зі східним танцем. А чому ні? І Ештон чудово підходить на роль султана, якому старанно догоджали наложниці. Зараз він сидів серед інших "журі", уважно спостерігаючи за Енні,  проте, за увесь час не змінив безвиразного погляду.
Гаразд. Наш султан втомився від свого квітника. В той же час, я усе менше розуміла його.
Вам не треба ламати голову над причиною потрапляння дівчат на цей відбір. Усі вони красуні, талановиті, з хороших та заможних родин. Вони були павичами,  які з гордістю демонстрували пір'я. На їх фоні я - маленький горобець - програю, а забарвлення мого пір'я не впадає в око. То під який критерій цього відбору я підходжу? Чому  мене притягнули сюди? 
Розчервонілій та спітнілій Енні поставили вісім балів, а наступною мала йти я. 
Підготувалася до нової зустрічі з принцом я найкращим чином. Зовнішній вигляд точно не залишить нікого байдужим.
Волосся розпатлане. На обличчі густий бойовий розкрас в стилі індіанців. Тут в  нагоді стала власна косметичка.  Стосовно плаття, яке мені слід одягнути для танцю, ми посперечалися з Ларіетою. Вона б воліла бачити мене в гарній сукні,  ніжного кольору та підходящя для можливої нареченою принца. У мене було своє бачення. 
Поки інші претендентки шукали вбрання для цього етапу в одному з відділів королівського гардеробу, я розпитувала мою помічницю щодо речей, які давно вийшли з моди і усілякого непотрібу. Тож моя неперевершена сукня була трохи завеликою, з довгою і розцяцкованою спідницею а-ля циганка стайл . Зверху йшла пошарпана хутряна шуба, дні якої вже минули давним давно, а талію підв'язала чорним поясом. Але родзинка мого номеру - великий бубон - знаходилася у моїй лівій руці.
На фоні інших претенденток я справді виділялася. Своїм божевіллям. Не вистачало хіба що засміятися диявольським сміхом. 
– Ти бачила це опудало? - зовсім неподалік почувся уїдливий голос Жозефіни - головної подружки Розалії. 
Звідусіль почулися смішки. Проте, я була цілком задоволена! Як у нас кажуть: "Бог любить трійцю ". На цей раз спроба буде вдалою, Ештон не зможе ігнорувати думку суспільства стосовно мене і завтра я вирушу додому.
Почувши своє ім'я, зробила глибокий вдих і видих.
《 – Покажемо їм зашкварний танець! Все рівно зустріти когось із них в Україні ти не зможеш! Вперед! - усіляко додавала собі стимулу》.
Буквально шкірою відчуваючи знайомий спопеляючий погляд на собі, почала нервово думати над планом втечі, але стиснула кулаки і змусила себе рухатися до середини кімнати. 
《 – Тобі не залякати мене! - з такими думками я зупинилася і рішуче глянула у бік Ештона, який враз спохмурнів》.
– Пані...- один із ошелешених судів відкривав та закривав рота, не в змозі висловити усі емоції щодо мого екстравагантного вбрання. 
– Пані Мар'яно,  - підхопив ініціативу Ештон. – Чи є якась історія, пов'язана з цим танцем?
А. Ну так. Дівчата розповідали, чому вибрали той, чи інший танок. 
– Звичайно. Хочу показати молодіжний дух! - Невимушеним тоном пояснила я.
Ештон байдужим тоном сказав розпочинати. Я запідозрила щось недобре іще тоді, коли його темно-блакитні очі хитро блиснули. Та наказала собі менше параноїти і увімкнула ремікс досить популярної пісні на смартфоні.
Про молодіжний дух ляпнула тому що більша частина номеру складалася з простеньких танців, які раніше бачила в тік-тоці. Деякі з них не підходили для благородних очей дворян. І якщо танцюючи одна в кімнаті я була впевнена в своєму рішенні,  то зараз відчула дикий сором. Тому рухи ставали різкішими, більш хаотичними. Свою нервовість хотіла прикрити кружлянями і ударами бубна. Мабуть, зі сторони може скластися враження, що у них тут божевільний шаман прийшов свої ритуали проводити. 
А наостанок м'яко підстрибуємо та починаємо дригатися, ніби зомбі, у якого стався припадок. Удари бубна стають все частіше. Рухи теж прикорюються. Все. Останній найбільш гучний удар, як жирна крапка на моєму перебуванні у відборі.
Зала наповнилася тишею.
Я не боялася дивитися на них.  Спеціально не відводила погляду і зараз насолоджувалася повним нерозумінням того, що відбувалося секунду назад, в очах у всіх присутніх. 
Та-а-ак! Нарешті успіх!!!
Веселий гучний сміх розірвав тишу і привів усіх до тями. 
– Браво! ‐ Не зважаючи на реакцію людей поряд з ним, Ештон голосно зааплодував. – Своєю пародією на танець ти підняла мені настрій! Справжній молодіжний дух!
З одного боку люди невпевнено послідували за ним і аплодували,  а з іншого почулося невдоволення, яке одразу кудись подівалося під задумливим поглядом принца. Навіть у мене шкіра вкрилася дрижаками від неприхованої погрози в його очах.
Через секунд п'ять зал потонув в оплесках. 
– Даю тобі найвищий бал! - почувши серед цього хаосу голосний вигук Ештона, я ледь не зомліла. 
Катастрофа! Мій ідеальний план вкотре провалився! Я пропала! Такими темпами Розалія мене прикінчить уві сні, щоб більше під ногами не плуталася!
***
 Що можу сказати...через безглузде "даю найвищий бал" увага десяти претенденток, які також вийшли у фінал відбору, зосередилася на мені. Цілий день я старанно уникала їх та не ходила нікуди сама. Але, коли йшла на вечерю, Ларіету покликала старша наглядачка і я продовжила шлях одна. На півдорозі мене заштовхали в якусь напівтемну кімнату, де врізалася в незрозумілі коробки. 
《 – Почався акт залякування. - З тяжким зітханням подумала я》.
З однією впоратися не важко, а от, коли навколо тебе скупчилося аж шість дівчат і у них на обличчі читається бажання вбити тебе, мимоволі відчуваєш страх.
Тонкі пальці схопили мене за підборіддя і Розалія пильно роздивлялася моє обличчя під різними кутами.
– Я б зрозуміла, будь ти гідною суперницею, але...ЧОМУ? - Судячи з тону, дівчина справді не бачила причин для зацікавленості принца.
– Давайте усі заспокоємося, а я дещо поясню! Не конкурентка я! - Після цих слів, Розалія відпустила мене. Треба хапатися за шанс. Може варто об'єднатися для здійснення наших планів? – У мене інша ціль - якнайшвидше потрапити додому. Це у вашого принца з головою погано. 
– Як смієш так говорити про Його Високість! 
Розалія підняла руку та зупинила вигуки дівчат. Вона досить пронизливо і довго дивилася на мене, після чого сказала усім вийти. І послухалися ж її. Дивно. Наче вони були служницями дівчини, а не боролися також за увагу принца.
– Поведінка Його Високості вже деякий час наштовхує на думки, що ні на кому з нас він одружуватися не збирається. - Вона кивнула сама собі, а потім запитала: – Дійсно хочеш додому?
– Так.
Почувши мою несміливу відповідь, Розалія змінила вираз обличчя на більш дружелюбний.  
***
В той вечір я захотіла випити чогось міцного. Конче треба було скинути напругу. 
Благородним пані, а особливо претендентці на руку та серце принца, суворо заборонялося порушувати правила. Погляд служниці теж засуджував моє рішення напитися, однак, на діло пішли разом. 
Правда, довелося почекати поки усі заснуть. Супер дороге та смачне вино знаходилося в підвалі, але хто туди нас пустить? Довелося йти до знайомих Ларіети в палаці. От вони і продали нам пляшку домашнього вина. 
Напій, куплений тихцем, виявився найсмачнішим, а ще допоміг розслабитися. І не тільки мені.
– Поміж усіх пані ви найкраща! - хихотіла п'яна Ларіета. Оце її розвезло після двох келихів. – Не кричите, не кидаєте речі в обличчя, розмовляєте зі мною на рівних. Усі служниці на відборі заздрять мені. – Відверто, з ноткою гордості, поділилася дівчина та поплескала себе по грудях. – Вони роблять ставки на вас, пані!
– Ставки?
– А-а, - протягнула вона, усміхаючись. – В палаці усі роблять ставки. – А щось пригадавши, раптом сильно розізлилася. – Кляті охоронці! Ведуться на красу пані Розалії та пані Жозефіни! Та нічого! Після вашої перемоги ми втремо їм носа! Хоча методи обираєте дивні, але завжди потрапляєте в ціль. Усі гроші точно будуть наші! А потім я неодмінно поділюся з вами!
Ларіета продовжувала бурмотіти собі під ніс, а я витріщалася кудись їй за плече і робила маленькі ковтки вина. Чомусь відчуваю себе брехухою. В її очах я була найкращою пані. Тоді, як з самого початку моєю цілю було провалитися на відборі, а тепер вимушено вступила в змову з Розалією. 
З сумом увімкнула екран смартфона і гіпнотизувала дату "тридцяте грудня".
Прокляття. 
Запах мандаринів. Салати. Новорічні шоу. Жарти моїх батьків та їх усмішки. Вочевидь, нічого з цього побачити завтра не вдасться.  А Новий рік буду святкувати на самоті.
Що ж.  Я гірко засміялася. Нічого не поробиш. Давайте вип'ємо та розженемо цю журбу.
Ларіета заснула на диванчику біля вікна, а я допивала вино, коли двері в кімнату відчинилися і на порозі з'явився Ештон. Губи його були стиснуті, а уся фігура здавалася якоюсь напруженою. 
І якого біса він приперся в мою кімнату посеред ночі?!
Закривши двері, хлопець поспішив всістися біля мене.
– На днях завершення відбору. Скоро усе закінчиться. 
Він спробував забрати з моїх рук пустий келих, але я була напрочуд сильною та впертою. 
– Не вірю! Тобі. Не вірю. - повільно мовила я і вказівним пальцем тицьнула в нього. Згадавши його нещодавні слова, розізлилася та вигукнула:  – Кохання? Маячня! 
– Звідки у тебе такі думки?
– Підставив...своїми оцінками ти мене підставив! Наречена йому потрібна! Тричі "ха"! Бачила я твої погляди в сторону претенденток.  На домашніх тваринок і то дивляться з більшою любов'ю! А мене ти здихатися бажаєш чужими руками, га?
Реакція Ештона була спокійною. Він лише усміхнувся,  простягаючи руку і торкаючись мого волосся.
– Дурненька. Я б тоді не прийшов сюди. Що хотіла від тебе Розалія?
Алкоголь завжди розв'язує язик. На той момент я вже чхати  хотіла на спільну таємницю і що ми з нею домовилися про співпрацю. Тому просто відповіла:
– Вона запропонувала скандал! Я маю влипнути в скандал! Уявляєш?! Інакше мені буде непереливки!
І чомусь на душі стало так гірко. Бо я не хотіла потрапити в скандал з іншим чоловіком. Або ж побачити в очах Ештона огиду та ненависть до мене. 
– Чи можу я не робити цього? - Розпачливо прошепотіла та дозволила нарешті сльозам пролитися. 
З виразом повної розгубленості на обличчі,  Ештон притиснув мене до себе. Долоні гладили по спині, намагаючись заспокоїти.
– Можеш. Тобі не потрібно боятися її. Я на твоєму боці, і усуну будь-яку перешкоду.
Замість подяки, відштовхнула його. 
– Ти! Це ти моя головна перешкода! Я б могла вже завтра бути з батьками і разом з ними святкувати Новий рік. – Я розридалася ще сильніше, згадавши про рідних в Україні. –  А-а-а!!! Я так сумую за ними! 
Мої сльози витерли і жорстким голосом наказали перестати плакати. Змінити все одно нічого не вийде. На власний подив, я заспокоїлася.
– Молодець. - Задоволено кивнув він. – А тепер скажи,  як у вас прийнято святкувати цей Новий рік?
– Зараз сам побачиш!
Тільки під час сніданку почали виринати спогади про нашу розмову з Ештоном. І що показувала йому новорічні фото минулих років.