Розділ 7

 ***
З самого ранку взялася обдумувати ідею для виступу. Добре, що у мене був при собі смартфон і для незабутнього та феєричного шоу музичний супровід гарантований. Впевнена, що тутешні мешканці не скоро забудуть мій танець у вільному стилі. 
Щоб точно вразити усіх та зобразити міську божевільну,  я почала згадувати усі незвичні, дивні та смішні рухи. Ця ідея так запалила, що на думку спав один з наркоманських кліпів початку двотисячних. Шкода, тут не знайти  сонцезахисних окулярів, які були популярні в ті часи.
 Я літала у своїх думках, майже завершивши майбутню концепцію танця, коли Ларіета заметушилася навколо мене та попросила швидше перевдягнутися у гарну, кольору фламінго сукню. З чорним поясом, який повинен підкреслити дівочу талію та мереживними воланами замість рукавів. Деякого шарму додавали короткі бархатисті рукавички з таким же мереживом та бантами на зап’ясті.
Кліпнула віями. А звідки тут взялася ця сукня? І куди я в ній піду? Хіба на сьогодні щось заплановано? Чому я нічого такого не пам'ятала?
Передчуваючи щось недобре, я поцікавилася у служниці до чого усі ці збори.
– Ви забули? - Що ж, судячи з виразу обличчя Ларіети, вона здивована моїм незнанням. І її тоненькі брови піднялися ще більше вгору, коли я похитала головою. Дівчина вигукнула: – Пані, ви отримали найвищий бал в попередньому конкурсі! Переможниця має шанс пообідати з принцом!
《 – "Холостяк" на мінімалках продовжуєтся! - фиркнула подумки》.
Далі Ларіета зітхала над тим, як мені пощастило і як заздрять інші учасниці. А я сиділа, дозволяючи одягати та чепурити мене, але в той же час панікувала. Вчорашню мою витівку навряд щось встигло затьмарити,  і я впевнена, що Ештон теж не впустить шансу понасміхатися та нагадати про ту ганьбу! 
А заздрість інших дівчат? Тепер небезпечно одній виходити з кімнати? Ще затиснуть бідолашну мене десь в куточку і почнуть розповідати, що лізти поперед батька в пекло не гарно. Й так достатньо конкуренток на роль принцеси. 
" – І не поясниш,  що не планую зазіхати ані на руку, ані на серце Ештона. Ніхто не повірить в існування такої дівчини. – Зітхнула подумки над халепою, в яку потрапила".
 Обідати з принцом я мала в затишній альтанці посеред королівського саду, де квітли пахучі троянди і періодично можна зустріти екзотичних птахів. 
– А ще принц замовив найкращі страви у королівського шеф-кухаря! - Натхненно продовжувала Ларіета розповідати мені чутки, стосовно обіда з Ештоном. 
– Мг. - Неохоче відповіла їй та прикрила рукою очі, захищаючи їх від палючого сонця.
Погода сьогодні була ясною та надто спекотною для весни, а вологість повітря високою. Жах. В фільмах поряд з дворянами завжди ходили служниці, які тримали над ними парасольки.
Обвела поглядом Ларіету і подумки клацнула язиком. Їй теж не пощастило. Інші претендентки у своїх світах могли похвалитися титулами і походженням, тільки одна я виділялася серед них, немов бідна родичка. Не здивуюся, якщо з неї кепкують служниці Розалії та Жозефіни. 
Коли підходили до місця призначення,  Ларіета дістала хустку і турботливо витерла піт з мого лоба. 
– Удачі, пані! 
Я всміхнулася їй, і одразу після цього подумки прокляла архітектора, який вигадав приліпити до входу в альтанку три сходинки. 
– Пані Мар'яно, - роздався вже знайомий голос і мені галантно подали руку, яка була обтягнута білосніжною рукавичкою.
  Подивившись угору на принца, я примружилася від яскравого весняного сонця. Лише на мить промені ковзнули по обличчю Ештона: по бровам акуратної форми, точеному носу та червоних вустах, куточки яких зараз були трохи підняті в доброзичливій усмішці. Я бачила це обличчя не один раз, але чому моє серце вирішило зрадити власницю у цю секунду  і так гучно стучить?
– Пані Мар'яно?
– А? 
Опам'ятавшись, зрозуміла, що пропустила якісь його слова та виставила себе дурепою, продовжуючи витріщатися на нього. 
– Дякую! – Поспіхом вклала свою руку в його, подолала сходинки і одразу згадала важливу деталь етикету. Прокляття.  Забула! Довелося робити щось схоже на реверанс. - Вітаю, Ваша Високосте!
– Ви сьогодні якась розгублена. У вас усе добре? 
Обійшлася коротким кивком голови.
Усе добре. Серце заспокоїлося. Бурхлива реакція на принца здавалася миттєвим маренням. Може, це чорний комзол з вишуканою вишивкою та дорогоцінними каменями так вигідно тоді відтіняли його обличчя? І нащо пафосно виряджатися для простого обіду? Клянусь усіма нашими кредитами, що навіть ґудзики були золотими і, продавши один з них, можна спокійно жити цілий рік. 
Продовжуючи мило всміхатися, Ештон зробив крок і нахилився.
– Вчора ти була куди сміливіша! - обпалив він гарячим диханням вухо. 
 – Ти..! 
Він кинув швидкий погляд на служниць позаду нас. Стиснула губи. Натяк тримати язика за зубами  зрозумілий. Краще б не провокував мене!
Ештон відсунув стілець, пропонуючи мені сісти.
 Примружилася. Джентльмен, але уїдливий на  словах. Ну почекай. Якщо тобі настільки до вподоби знущатися наді мною...в цю гру можно грати вдвох. Твоя чутлива королівська натура більше не захоче підходити ані на крок до мене!
Змінила вираз обличчя і на його жест відповіла щасливою усмішкою, ніби для мене то була невимовна радість, а потім  слухняно всілася. 
Почалася звичайна світська бесіда про сьогоднішню погоду, мій гарний вигляд та корону страву від шеф-кухаря. 
– Дійсно виглядає смачно! Гріх не скуштувати, - з ніжною посмішкою на вустах, пальцями я схопила велику курячу ніжку і, як дикунка взгризлася зубами в неї. Задоволено жувала, відчуваючи, як масляні сліди залишаються біля рота. Хто захоче бачити невігласку в ролі дружини? 
– Ммм! Неодмінно похваліть кухаря!
Вимазатися. Говорити з набитим ротом. Це виконано. Непогано, щоб їжа полетіла з рота прямо на принца, та чи не буде це занадто?
Поки я обдумувала подальші дії, Ештон взяв серветку та, нахилившись вперед, витер моє обличчя. Застигла і підняла на нього очі. 
Постривайте! Якась неправильна у нього реакція! А де огида? 
– Хто б міг подумати, що ти така мила! -  Ці слова були зовсім не ті, які очікувала почути. М'ясо стало поперек горла і я ледь не вдавилася. 
Він не збирався мене сварити? Нагадувати про манери? Чому в його очах весь цей жах милий? З його головою справді щось не так?
Все. Дістало. Треба закінчувати цей цирк на дроті.
Я витерла руки серветкою і рішуче подивилася на головну перепону між мною і домом. 
– Давай начистоту. 
На обличчі Ештона читалося неабияке зацікавлення. 
– Давай.
– Це помста? - Мій голос звучить лагідно, хоча в душі усе бурлить від гніву. – Ти мстишся через той дурний випадок в саду, так? 
Ештон мовчки всміхався, не заперечуючи нічого. Це додало впевненості в своїй правоті.
– Я повела себе негарно і дуже шкодую! І за вчора теж вибач!
– Тобто, - мені одразу не сподобався задоволений тон хлопця. Ніби, він схопився за якусь можливість... – Поцілунок на ярмарці ми не рахуємо?
...звичайно, це була можливість продовжити знущатися наді мною! 
– Ні. - Спокійно заперечила. - То нещасливий збіг обставин. Ваша Високосте, нащо тобі витрачати час на якусь непримітну землянку,  коли навколо стільки красунь? 
Усмішка на його обличчі змінилася на лагідну,  а в очах я помітила непохитну переконаність.
– Не в красі справа. Це просто маєш бути ти. - І більш вагомо додав: – Тільки ти. Я вирішив. 
《 – Оце ти вляпалася, Мар'яно! - була перша моя думка》.
На власний подив, я не відчула страху за майбутнє. Тільки спантеличення. Звідки у принца з'явилася ідея фікс щодо мене? Чим я могла його зачепити? Невже перша зустріч настільки незабутня? 
Неважливо. Якщо такий непробивний  - почекай до наступного етапу. Влаштую усім гарне та незабутнє видовище! Увесь палац гудітиме, немов той вулик з бджолами.  Тебе змусять вигнати непідходящу претендентку!