Розділ 6

 ***
Цілий вечір мені не давали спокою думки то про принца і його втрату здорового глузду, то про свою родину. Як вони? Чи все в них добре? Фредерік казав, що на час відбору ніхто не хопиться мене шукати, бо з ними попрацювали люди короля і для всіх я поїхала у справах закордон. Але раніше мені не доводилося залишати батьків так надовго і я починала сумувати за ними.
Ще й дівчата почали кидати в мій бік роздратовані погляди, а зіткнувшись перед обідом з компанією Розалії,  я ледь не посивіла. У кожної з них в очах читалося бажання роздерти мене на шматки. 
Проклятий Ештон! Його висока оцінка в конкурсі привернула до мене непотрібну увагу. А я зовсім не хочу, щоб одного разу мені підсипали скло в туфлі, або взагалі отруту в їжу! Дайте мені спокійно жити!
Коли Ларіета пішла до себе, а я вже збиралася лягати спати, двері раптово відчинилися і в кімнату поспіхом забіг принц. Очі в нього були якісь перелякані і він тримався за ручку на дверях, немов побоюючись,  що хтось почне ломитися услід за ним.
Моя рука через такий несподіваний візит застигла разом з ковдрою в повітрі. 
– Що ви тут...
Як завжди мені договорити не дали. Ештон дуже швидко підбіг та притис палець до моїх губ.
– Чш-ш-ш! Дай мені хвилин десять пересидіти в твоїй кімнаті.
Вигнула брову. Та що у нього трапилося? Не бунт же організували в палаці? Інакше чому він так боявся?
– Ваша Високосте, куди ж ви поділися? - в коридорі почувся високий солодкий голос Розалії. Ось тоді я зрозуміла переляк бідолахи принца. 
Він просто ледь встиг від своєї фаворитки втекти? Стримуючи веселий сміх, я дивилася на Ештона та думала: а чи справді Розалія була фавориткою? Зазвичай, так не поводяться з дівчатами, які подобаються. А він при кожній нагоді бігає від неї.
Дивина.
Кроки за дверима стихли і я відкинула руку Ештона в сторону. Та й знаходитися з ним в одній кімнаті, в той час,  коли я вже перевдягнулася в нічну сорочку...треба якнайшвидше його вигнати!
– Здається,  небезпека для вас минула і...Ой! 
Хай йому ґрець! Чому це знову сталося! Просто хотіла зробити крок, і треба ж було  перечепитися через килим на підлозі та полетіти точнісінько в обійми принца. Та це ще не найжахливіше! Бо Ештону втримати рівновагу не вдалося і ми разом впали, а мої губи торкнулися шиї принца, немов в поцілунку. 
《 – О, ні, ні! НІ-І-І! - вибухав в голові фейерверк заперечень》.
Відскочила я від Ештона, наче ошпарена. Щоки почервоніли від сорому, а на язиці крутилися вибачення,  але замість них я вимовила дещо інше:
– Це твоя провина! - ще й пальцем в нього тицьнула. Зрозумійте, я просто перенервувала! Коли в мене такий стан, можу ляпнути ще й не таке. 
– О? - здивування на обличчі Ештона було справжнє, коли він піднімався на ноги. – Мною скористалися, а все рівно винен я?
– Та хто користувався тобою? Кому ти потрібен! Я лише спіткнулася! 
– Звичайно-звичайно. Як скажеш! - без усіляких заперечень кивав головою Ештон, а в його очах можна помітити бісиків.  – Якщо так часто падаєш, може покликати головного лікаря? 
– Ти...ти...- в мене справді не знаходилося слів для нього! 
– В першу нашу зустріч було вухо, на ярмарці поцілунок в щоку, а тепер от добралася до шиї! - З явним задоволенням продовжував Ештон знущатися. Він клацнув язиком. – Наступного разу будуть...губи? 
Хлопець сором'язливо прикрив рукою свої губи, немов я справді буду до нього чіплятися і  лізти з поцілунками, а він увесь такий чесний та незайманий. Господи боже, дай мені сил його не прибити тут і зараз! Ще ж додому треба повернутися, а вбивство  спадкоємця корони карається смертю. 
Поки я приводила в порядок власні емоції, принц все не заспокоювався:
– Ти знаєш, ніхто з фавориток не має такого доступу до мого тіла, як ти!
Ну все. Досить!
– Ваша Високосте, - ласкаво звернулася до нього я.
– Так? - блакитні очі блищали в передчутті відповіді на його провокації.
– Закінчили? А тепер будьте такі ласкаві покинути мою кімнату! - з кожним словом голос ставав усе холоднішим, а під кінець припечатала: – І ніякого наступного разу не буде! 
– Подивимось. - Знизав він плечима, а потім більш грайливим тоном повторив, неначе казав, що аніскілечки не повірив: – Подивимось.
Принц нарешті пішов, а я втомлено сіла на ліжко. Однак, вже через мить підняла твердий погляд. Залишилося з два десятка претенденток, а наступний тур відбудеться через три дні. Треба показати свій талант. Гаразд! Переходимо до більш радикальних дій!