Розділ 4

  ***

 Засмучена новиною про свою подальшу участь у відборі,  я не була налаштована на прогулянку містом. Хотілося подепрессувати у ліжку, трошки поїсти солодкого, а потім виспатися. 
Але, хто нас питав? Королівська родина влаштувала нам швидкий тур містом. До того ж, в цей день проводилася ярмарка і нам усім видали певну суму, щоб ми могли собі дозволити купити якісь дрібнички на пам'ять. 
Якщо вже не залишили вибору - треба насолоджуватися екскурсією, розповідями про історію заснування столиці і міськими легендами. Подивитися та послухати справді було що. Тільки шкода, не зможу ні з ким поділитися своїми враженнями, а діставати і вмикати смартфон побоялася. Зарядки лишилося всього шістдесят процентів,  а я не певна, чи буде потім доставка прямо додому, чи закине мене кудись в ліс! Так хоч зможу  подзвонити в службу порятунку.
Усіх претенденток гарно нагодували в дорогому ресторані, чим я залишилася задоволеною, а останньою зупинкою на сьогодні була ярмарка. Тут дівчатам дозволялося гуляти маленькими групами, але весь час знаходитися в полі зору охоронців.
Деякий час я теж роздивлялася разом з дівчатами різні цікавинки, прикраси та навіть солодощі, які до цього ніколи в житті не куштувала. 
– Обережно! Розступіться! - почула  голосний чоловічий вигук.
Я повернула голову в той бік і побачила, як до нас повільно наближається прикрашена квітами велика карета. А потім, вслід за іншими зробила декілька кроків в бік, щоб не заважати їм проїхати. Хоча...чи так обов'язково було прокладати шлях через ярмарку, коли тут знаходилася купа людей? Невже об'їхати не можна? 
Провела поглядом карету,  і майже одразу почула знайомий голос поряд:
– Донька генерала Лоріана виходить заміж.  Це велика подія в столиці. Король з королевою сьогодні завітають на їх весілля. Вона зараз повинна бути щасливою.
Останні слова Фредеріка  змусили мене здивовано подивитися на нього. 
– Звідки думка, що вона щаслива?
– Її наречений син міністра. Тут нема чого плакати!
– Про цей шлюб,  напевно домовились батьки? - Здогадатися було не важко.
– Так.
– Одружитися з мало знайомим чоловіком...тут радіти немає чому. Їй справді може пощастити вийти за хорошу людину, а може й не пощастити. 
– Вона - донька видатного генерала. Той, хто наважиться її образити, пожалкує. 
Що ж. Зіштовхнулися два різних світогляди. І я не була в настрої для суперечки. Все одно змінити долю цієї дівчини я б не змогла.
***
Багато дівчат цікавилися своєю долею і тому пішли до шатра ворожки.  Мені ж хотілося просто насолоджуватися прогулянкою. Що цікавого могли наворожити мені? Напевно, розповіла б про якісь життєві перепони і що треба залишатися сильною. Ага, я й сама це знала. 
Але не так сталося,  як гадалося.
Фредерік м'яко підштовхнув мене до шатра, з посмішкою попросивши зайти разом з ним. Я не встигла зрозуміти, як зайшла всередину і опинилася перед жіночкою в цікавому різнобарвному вбрані. 
Забравши монети у хлопця, вона без зволікання взялася за свою роботу, схопивши мою руку.
– Ох, які цікаві лінії долі! Може ви не дуже хотіли опинитися тут, але саме в цьому світі ваша друга половинка. І випробування, яке ви зараз проходите приведе вас до чогось дуже величного! Можливо, станете дружиною чоловіка на високій посаді.
З незадоволеним виглядом забрала руку. Яка маячня! Залишилося додати, що я вийду заміж за принца! 
– І що, багато хто вірить у ваші гадання? - насмішливо спитала я. – Скільком збрехали про чоловіка на високій посаді?
– То ти не віриш?
– Звичайно, ні! 
– Добре. Через місяць...я завітаю до тебе на весілля. Тоді скажеш це знову.
 Після цих слів відчула раптовий прилив хвилювання, змішаного з переляком. Раптом вона не збрехала? Раптом я справді зможу вийти переможницею серед претенденток на руку і серце принца? 
В такому разі якнайшвидше треба позбутися цього ймовірного шансу!
Очі хитро звузилися. Невдоволення змінилося на приємний вираз обличчя. Усміхнулася жінці.
– Постривайте з весіллям. Чи можете підказати, як змінити долю? Чоловік на високій посаді не дуже мене приваблює.

Не в цьому світі точно!
 Замість поради отримали криву гримасу від ворожки. 
– Дівчинко,  - в її тоні прозвучали попереджувальні нотки,  - від долі не втечеш.  Вона знайде тебе будь-де.
Ледь стрималася від закочування очей до неба. Всі її відмовки лише через те, що я не підкинула їй грошенят. А може взагалі її підкупив принц? Кинула насторожений погляд у бік Фредеріка, котрий накивав п'ятами з шатра і ворожба ніяка йому не знадобилася.
 Гаразд. Я не витрачала чесно зароблені гроші на цю шахрайку. Сваритися з нею теж сенсу не має, краще попрощатися та спокійно піти. 
Коли я вийшла на вулицю,  збиралася спитати у Фредеріка, коли ж ми повернемося до замку, але ні його, ні дівчат я не побачила. Замість цього мене схопили за руку і потягнули кудись вперед.
– Що...
– В мене до тебе є розмова. - Спокійно обірвав увесь подальший супротив принц.
Мені залишалося лише покірно слідувати за ним. Схоже, той випадок в саду сильно вдарив по його психіці. Інакше, чому він продовжує мене переслідувати?! 
І він раптом не збирається справді тихцем мене десь прикопати?
Ця думка змусила забрати руку з його полону. Після чого ми обидва зупинилися.
– Послухайте...
Та мені знову не дали закінчити. На цей раз він ошелешив феєричною пропозицією:
– Хочеш стати новою фавориткою?
– Чого?!
《 – Я схожа на дурепу? Він хоче підставити мене? Та ці піраньї загризуть мене за одну ніч! - Аж здригнулася, пригадавши очі Розалії,  наповнені злістю та жагою до знищення усіх можливих суперниць》.
Це точно його хитромудрий план для мого усунення та помсти.
– Хіба в твоїх очах я не красунчик?
З останніх сил трималася, щоб не пирхнути. Цей хлопець аж занадто самозакоханий. З такими запитаннями йому краще було піти до однієї з претенденток.
Ах, почекайте,  для нього я справді відрізняюсь від інших дівчат! Напевно, цій ніжній бубочці остогидла сіра буденність і вирішив доколупатися до мене. Даю стопроцентну гарантію, що хлоп підготував особисто для мене зустріч з ворожкою,  а на додачу ще й розіграш! І будь-яку відповідь він готовий зустріти з насмішкою.
《 – Згодна стати фавориткою? А я знав, що ти просто хочеш привернути увагу дивними методами. Але, пробач, я пожартував!》
《 – Не хочеш? Ха-ха, я ж лише пожартував! А ти серйозно подумала, що хочу тебе в фаворитки? Бачила б ти своє обличчя!》
Посміхнулася.
 – Ваша Високосте, - я навмисне зробила паузу, а потім показала рукою в напрямку великого зібрання людей,  - здається там весело. Ходімо туди?
Його вуста зігнулися в насмішливій посмішці. Скоріше за все,  він зрозумів мою спробу зійти з теми, та все ж дозволив це зробити. 
Виявилося, натовп дивився виставу про місцевих Ромео і Джульєтту. Сумна історія двох закоханих, в якій, не дивлячись на силу їх кохання, все закінчилося трагічно. Я відвернулася в сторону і задоволена посмішка розпливлася по обличчю. Оце так підфартило!
 Ніякого романтичного настрою тут не повинно бути! Зберігати мовчання після перегляду, щоб зробити атмосферу незручною і Ештон забажав втекти швидше до своїх шанувальниць.  
Актори закінчували останню сльозливу сцену, дівчина плакала над тілом помираючого юнака, прощалася з ним, аж тут хлопець витягнув кинджала і встромив його коханій у груди з словами: "Ти обіцяла бути зі мною навіть перед лицем смерті. Виконуй обіцянку".
 Вираз мого обличчя став шокований. Я здогадувалася про трагедію, але не настільки! Дійсно про романтикою тут не пахне!
А от емоції принца важко було розпізнати. Дещо розгублена через побачене, як тільки ми пішли далі, про свій план забула та вирішила його розпитати:
– Ви не засмучені?
– Чого б це мені сумувати?  - Знизав плечима він. – Чи ти маєш на увазі спектакль? Я не вперше в житті бачу такі вистави.
– І яке у вас ставлення до них?
– Ніяке. Мені байдуже. 
– Але ж це розповідь про кохання..! - Я була готова розпочати гарячу суперечку, однак вчасно зупинилася. 
 Судячи з посмішки Ештона – було пізно. Я видала себе з головою. І сама ж повернула тему не в те русло! Взагалі не мала нічого казати! Хай тобі ґрець, Мар'яно! Своїми руками зруйнувала хороший план.
– Так, - на диво швидко погодився він. – А в кінці він теж її вбив через велике кохання?
На це відповіді я не мала.
– Людям просто вигадали казки про вічні та сильні почуття. - Продовжував Ештон. – Зазвичай стосунки будуються не на одному потязі один до одного.
 Ось тут я мала чим заперечити. 
– А як же кохання с першого погляду? Коли не можеш забути людину?
Ештон раптом зупинився. Я зробила теж саме. Але мені не сподобалася хитра і широка посмішка на обличчі хлопця. Не до добра це.
– Хто з нас може закохатися першим, як думаєш?
Отетеріло закліпала віями. Він сьогодні з'їв щось не те? Інакше, чому ставить дивні питання? 
– Що?
– Мабуть, це будеш ти! - Доволі впевнено та без роздумів заявив Ештон.
Ось тут не змогла стримати щире обурення:
– З чого такий висновок?
– Я впевнений,  що твоє сердечко вже стукає гучніше.  Варто мені зробити більше і ти точно заплутаєшся в тенетах кохання.
 Поки я думала над уїдливою відповіддю принцу у мене з рук вирвали сумку. Там нічого коштовного всередині не було...аж тут я пригадала, що вранці кинула, про всяк випадок, туди смартфон! Для злодія він не представлятиме цінності,  а ось я навряд зможу купити собі новий телефон. 
– Ану стій, гад! - закричала я і рішуче зірвалася вслід за ним. 
Як ви розумієте, принцу теж довелося бігти зі мною через увесь цей натовп.
І ось біжимо ми втрьох: злочинець, який постійно озирається та кричить, щоб я відчепилася. А я у відповідь кричу полишити марну справу заробити на мені. Бо в сумці йому немає чим поживитися.  А замикає наше тріо принц...хоча, стривайте! Він починає мене переганяти.  Якщо не збавлятиме темпу, то зможе наздогнати крадія! 
Ештон справді загнав його в куток, але поганець все ще не бажав так просто здаватися та кидався у принца різними предметами. А через хвилину все перейшло у бійку. В якийсь момент мені здалося, що перевага не на стороні принца та вирішила допомогти.
Не впевнена,  як так вийшло, що замість того щоб штовхнути злодія мені під руку трапився Ештон. Зупинитися було вже не можливо, ще й до всього перечипилася через свій же черевик. Таким чином, ми з Ештоном полетіли разом на землю. 
Думаєте, гірше вже бути не може? Помиляєтесь! Може! Ще й як може! Ось, наприклад, як зараз, коли якимось чином я впала вустами прямісінько на чужу щоку!
 Спочатку я навіть не зрозуміла, що трапилося і не рухалася декілька секунд. А коли дійшло, в шоці поспішила піднятися на ноги.
– Ваша Високосте, це випадковість! - запевнила його і,  не чекаючи на відповідь, схопила викрадену раніше сумку, яку принцу все ж вдалося забрати під час бійки. – Дякую! – після чого...втекла. 
***
Ештон лежав на землі,  дивився на небо і стримував з останніх сил сміх. Це ж треба! Наскільки вона хоробра(чи просто трохи дурненька), що спочатку влізла в їх бійку зі злочинцем, штовхнула, поцілувала в щоку, а потім, як нічого не бувало, зникла в натовпі. Добре, що охороні наказав слідувала за ними і вони не дадуть їй загубитися. 
Цікава дівчина. Справді заслуговує його уваги. Не дарма зупинив вибір на ній.