Розділ 3

   ***

  Бал влаштовували спеціально для першого туру відбору.  Королівська родина мала  подивитися на дівчат,  відзначить найкращих, а під кінець цього заходу десять претенденток відправляться додому. Тільки тридцять одна залишаться. 
Я планую бути в тій десятці найгірших.  Тому є три правила,  яких треба дотримуватися:
1. Воно найголовніше. Уникати принца!! 
2. Бути незграбою.
3. Десь помилитися в етикеті.
Від гарної сукні, макіяжу і зачіски не стала відмовлятися. Навряд у мене буде ще одна така можливість побувати на балу. Якщо вже з'явився такий шанс - його потрібно використати на повну! 
– Вам пасує блакитний колір,  - ледь чутно промовила Ларіета - дівчина, обов'язки якої було повсюди ходити зі мною і допомагати.  Зараз вона закінчила причепурювати мене, дивлячись з легкою усмішкою на результат.  – Увага принца не омине вас!
Для мене її слова прозвучали, немов погроза. 
Якщо приверну його увагу і він згадає про мій вчинок, можна прощатися з цим світом? 
Постривайте!
Раптом я згадала дещо! Адже неважливо що там собі думає принц. Я не мала відношення до їхнього королівства, була громадянкою іншої країни і, насамкінець,  просто зроблю переляканий вигляд і буду все заперечувати! В найгіршому випадку мене виженуть з відбору,  а це ж найкращий з варіантів. 
Виходить, третє правило я виконала заздалегідь?
– Дякую за комплімент! - Нарешті з широкою посмішкою відповіла я.
***
– Пам'ятайте про манери! Уважно слідкуйте за словами! 
Я стояла неподалік від групки наречених принца і стримувалася від неабиякого бажання закотити очі. Манери. Правильно підібрані слова. Можна подумати, що ми йдемо на аудієнцію до самого Імператора. 
《 – Не до Імператора,  а короля. Хоча суть не зміниться. - неохоче подумала я》.
За настановами вчительки Аделаїди кожна з нас повинна показати себе з найкращого боку. У це входило: представитися  королівському подружжю, вести себе гідно і станцювати з представленим нам партнером.
Після цього театру на дроті я планувала тихенько сидіти в куточку з келихом вина, роздивляючись присутніх, іноді поїдаючи різні смаколики. Може навіть знайду спосіб уникнути подальших танців з нав'язливими кавалерами, які також могли придивлятися до дівчат. Ларіета попередила мене про це вчора. Бо ти маєш повне право залишитися тут після того, як вибуваєш з відбору, але вже в якості нареченої когось іншого.
《 – Пані, не дозволяйте вести себе в оману, - продовжувала тим вечором настанови Ларіета. – Аристократи більше хочуть завести собі іграшку з іншого світу, аніж шукають підходящу жінку. У вас немає тут  захисту сім'ї,  чоловіку буде легко робити усе, що він тільки забажає на своїй території.  Навіть розлучитися потім, а вас залишити на вулиці.
 – Але усі так бажають вийти заміж за принца.
 – Принц зовсім інша справа. Він повинен бути прикладом для народу 》.
Шкода, з королем знайомитися все одно доведеться.  Саме це я встигла подумати перед тим, як зайти вслід за усіма до бальної зали. 
– Ваша Величносте, вітаю Вас! 
Я ледь помітно озиралася, поки наша викладачка танців обмінювалася репліками з королівським подружжям. Через пару хвилин дівчата по черзі почали представлятися королю. Я була останньою з дівчат, хвилюючись через можливу зустріч з принцом. Невдовзі я заспокоїлася, бо головної особи вечора ніде не було видно.
Зітхнула з полегшенням. 
– Мене звуть Мар'яна Костюк. – Промовила я, коли настала моя черга і  вправно присідаючи в реверансі. Це було зроблено на автоматі. Все ж, недарма Аделаїда муштрувала нас цілими днями. –  Я прибула з планети Земля.
***
– Хто ця дівчина? Чому вона серед інших претенденток? - принц знаходився в потаємній кімнаті, уважно роздивляючись у вікно знайоме обличчя. Симпатична, хоч і не назвеш красунею. Зачіска та гарна сукня зробили її трохи яскравішої з їх останньої зустрічі, яку він ще не скоро забуде.
– Ох, Ваша Високосте, вона теж вважається претенденткою, але...
Дівчата почали танцювати. Всі трималися гідно і показували непоганий результат після тижня навчання, та попри це Ештон не затримав на них свій погляд. Увага принца була прикута до однієї дівчини, чиї помилки з насмішкою та радістю відмічав. Можна одразу сказати, що танцює вона погано і вже добре, що ноги її партнера не постраждали.
Ештон гмикнув.
– Що?
Фредерік з винуватим поглядом схилив голову. Він не повідомив про неї принца і це була тільки його помилка.
– Пробачте. В мене є знайомий в одному світі, - неоднозначно почав його помічник, чим змусив нарешті відвести погляд від дівчини в блакитній сукні. – Він часто допомагав мені виконувати місії і от нещодавно попросив зробити йому послугу. Сказав, що є одна дівчина, чия душа втомлена і потребує відпочинку. Їй треба місце, де б вона мала змогу трохи перевести подих.
Ештон підняв брови,  наче питав,  чи все з ним було в порядку. 
– І відбір наречених тобі здалося спокійним місцем?
Помічник ще нижче опустив голову.
– В мене не було змоги і часу відправити її в інше місце. Ваша Високосте,  якщо бажаєте я зараз же віддам наказ і вона поїде.
Оце вже ні! В нього ще не було змоги поговорити з нею та отримати щирі вибачення!
Тому він махнув Фредеріку рукою, щоб той забув про дівчину на ім'я Мар'яна. 
– Проблем від неї не було, тож все добре. Хай лишається. 
Помічник бачив, що принц збирається залишити кімнату, та потім раптом зупинився. 
– Влаштуй завтра дівчатам прогулянку містом. Я теж можу там з'явитися.
– Як накажете. 
**
Три танці поспіль, відмова від наступного запрошення і маленька брехня, що  терміново потрібно припудрити носик.  По дорозі встигла схопити з таці келих червоного вина. Після чого я, з полегшенням залишивши гамірну залу, прослизнула до коридору знайти місце для перепочинку. 
Вечір тільки починається,  а я відчувала неймовірну втому від цих веселощів аристократії.  Хоча не всі були задоволені.  Під час танців я чула уривки розмов інших дівчат і, не треба мати екстрасенсорні здібності,  щоб здогадатися про їхню злість через відсутність принца.
В коридорі та біля сходів зустрічала лише охоронців. Вони охоче допомогли і підказали в якому напрямку йти. Так я опинилася на великому, але затишному балконі. Навколо стояла повна тиша і ніхто не заважав, тож я, поставивши келих на широкі поручні,  дивилася на зоряне небо.
Як добре. Про подальшу участь у відборі можна не хвилюватися. Я встигла зробити багато помилок в етикеті. Мене точно вважатимуть негідною учасницею в цьому конкурсі наречених!
Та недовго музика грала, недовго я змогла насолоджуватися прекрасною картиною. 
Сюди власною персоною завітав принц. Я проґавила цей момент і не встигла сховатися від уважного погляду юнака за колоною. Варто йому було розгледіти щось знайоме у рисах мого обличчя і весь королівський офіціоз злетів з нього.
Коли хлопець звернувся до мене,  його голос звучав з поблажливою фамільярністю:
– Несподівана зустріч! Чи не так, панні?
 На секунду відвернулася, проклинаючи свою вдачу. От принесла ж нелегка цього придурка саме сюди!
Знову повернула обличчя до нього,  намагаючись всміхатися якомога миліше. Спокійно,  Мар'яно. Не видай себе. Принц не з'явився на балу, ти з ним ніколи не зустрічалася і в очі не бачила, а той випадку в саду...викреслимо його з пам'яті!
– Пробачте?
– Що? Забула моє обличчя? Чи треба перевдягнутися, щоб освіжити пам'ять?
Кліпай віями, Мар'яно, та продовжуй гнути свою лінію. Йому не вдасться вивести мене з себе.
– Можливо, ви сплутали мене з кимось? 
– Хочеш зробити вигляд,  що забула, як цією рукою, - моя долоня опинилася в полоні його рук і, з блиском неприязні в очах, він проскреготів:  ‐ ледь не відірвала моє вухо? 
– Я справді зовсім не розумію про що мова!  - Відбила його докір. Збиралася до останнього розігрувати роль дурепи.  Не відступати ж на півдорозі. Для більшої впевненості додала:  – Та я вас вперше бачу! 
Така нагла брехня стала неочікуваною для принца.
– О? Вперше бачиш? – Прошипів хлопець.
Боже. Чому його обличчя наближалося з надзвичайною швидкістю до мого? Ледь встигла зробити крок назад, але це не зупинило наступ принца. Я занервувала, розгубилася і забула про довжину сукні. Зрозуміла помилку лише, коли вже наступила на край подолу і почала завалюватися назад. Мої пальці, наче на автоматі вхопили хлопця за піджак, а через мить потягнули на себе і не впала тільки завдяки його швидкій реакції.
 У мої очі зазирнули очі надзвичайного блакитного - як море в буремний день - кольору. Тіло не слухалося від несподіваної близькості. Я помітно занервувала, та не наважилась відвести погляд. Зачаровано дивилась і дивилась, навіть здавалося,  що секунди розтягнулися на хвилини, а світ довкола став трохи розмитим та якимось далеким.
 Стоп! Агов, Мар'яно, прийди до тями!
На автоматі підняла руку,  щоб відтіснити його і між нашими тілами було трохи відстані. 
Юнак відійшов на крок, здивовано піднявши брову. 
– Скажіть чесно, у панні з зором погано? Вам треба роздивитися моє обличчя ще ближче? 
– Но-нормальний в мене зір.
І от чого я стала заїкатися? А принц, наче спеціально,  вирішив мене перекривити:
– Но-нормальний? 
Витягли з цієї неоднозначної ситуації мене інші претендентки,  які прийшли шукати принца.
– Точно бачила його тут?
– Жозефіна не збрехала б мені.
На лобі принца залягли похмурі складки. Завдяки близькому знаходженню його злісний погляд лякав ще більше.
– Скажеш,  що я був тут - і завтра поховаю тебе в саду перед моїм вікном.
Мабуть, в якості помсти, він на прощання щипнув мене за щоку. А яка задоволена посмішка грала у нього на обличчі в той момент! 
Коли в наше тихе місце зазирнула Розалія - фаворитка принца - його самого вже й сліду не лишилося. Юнак хутко стрибнув з балкону вниз, не хвилюючись через те, що ми знаходимося на другому поверсі. Варто було її погляду зупинитися на мені і увесь вигляд дівчини ледь не кричав про зневагу. Наче я була тим набридливим шкідником,  від якого все ніяк не виходить позбутися. 
Нічого собі. Яка добра дівчина! 
Трохи стає зрозуміло,  чому навіть принц щосили чкурнув від своєї фаворитки, тільки почувши її голос.
Розалія повернулася до своєї подруги, розлючено промовивши:
– І де принц?! Щоб я ще хоч раз тебе послухала..!
Нарешті залишившись наодинці з келихом вина, я повністю випила алкогольний напій. Вечір і справді був веселенький.
А ще веселіше стало, коли оголошували, хто з претендентів вибув і мене серед них не виявилося. 
Як же так?  Хіба я зробила мало помилок? А принц? Він не бажає поскоріше вигнати мене?