28

-Sorry, I'll call you back.  (Пробач, я перетелефоную.) - Кидаю другу і відкидаю телефон. 

Спершу, ніби хто в спину копня дав: хотів бігти слідом – на вулицю, але розум присутній...

Кидаюся до вікна – зачинене і схоже його мені не відчинити. Завертаю до балконних дверей, перед якими стоїть ще і пуф. На який він тут здався!?  

Переступаю, але ноги, не йдуть – летять! Ледь не навернувся, ма...!

Невже от так просто візьме і втече? Зітре цю ніч з сюжету нашого життя!?.

Чіпляю ручку дверей і вона залишається в моїх руках. Тьфу!.. Вставляю її назад, провертаю... 

--Ангеліно! - Здається, що кричу на всю силу, але вона якраз захлопує за собою дверцята автомобіля.

Devil!..

Хочу наздогнати і... відчитати! Як вередливе дитя!

Але автівка лише хвіст показала. 

Стою і хекаю, що вовк після гонитви... Але ж і Снігурка, ма...!

Дивлюсь на годинник тільки тепер – 7:40. О 10:00 її літак. Наздоганяти?..

Думи хлещуть ніби в гонитві, але я звик бачити ціль. 

Можливо вона й не думала залишатися, це я собі хотів, аби вона була моєю. Але я не продам цю ніч за просто так! Навіть, якщо б я був в її житті випадковим, і навіть, якщо у неї є хтось там, в Україні.

А... якщо є? Якщо це дійсно не більше ніж с***с?

- Ох, щось я явно, десь, сплутав грішне з праведним... - Опускаюсь в крісло. - У всякому разі, я знаю де тебе шукати, Снігуронько...

В Лондон прилітаю близько 17:00. Батько прислав за мною автівку ще о 16:00, але я був зайнятий телефонними розмовами з Джоні. Не хотів, аби нас слухали зайві вуха.

Друг запевнив мене, що Луїзі відпочиває в моїй квартирі ще з 12-ти дня. Не виходила навіть в ресторан.

Ну, так, куди ж вона піде без віртуальних банківських карток? До речі, я їх навіть не заблокував! Ох, ця Мавка всі мої думки заполонила!..

Спершу їду в нічний клуб, де Луї тусила. Мене впускають без пояснень. Проінформовані хто я? Хм... 

Півтемрява оповила весь зал, лише кілька прожекторів розсіюють штучні сутінки. Йду до барної стійки. 

-Мені потрібен Ендрю. - Не вітаюся. 

Бармен киває і йде невідомо куди, його місце займає інший...

Дивую, коли до мене підходить чоловік середнього віку і зросту. Непримітний тип, якого можна прийняти за звичайного клієнта. 

-Are you Pаrіs?  (Ти Паріс?) - В його голосі звучить цікавість. Не зухвалість, не вимога, а проста цікавість. Очі - чітко на мене, в центр чола. Руки – одна зайнята ґаджетом, інша – в кишені штанів, очевидно теж з ґаджетом.

Не схоже, що він володіє надто цінною інформацією. Це якась підстава.

Сідаю на барний стілець, коли він запрошує жестом. Вивчаю його обличчя. Поки що, мовчки. Кутики його губ сіпаються вверх. 

Моя гіпотеза: він – сміється.

-Shall we talk here?  (Розмовлятимемо тут?)- Запитую, дивлячись в очі. 

-Yes. (Так.) 

Після кількох фраз про себе, він виймає телефон Луїзі, з кишені своїх штанів, а я втрачаю дар мови, бо він повернув його до мене екраном, де я побачив себе в повній наготі. 

Жар покрив все тіло... Мені ще ніколи не було так соромно, як сьогодні, зараз! Я не мав бажання продовжувати дивитися на нас з нею вдвох у моїй квартирі, серед білого дня, де жодна тінь не прикриває наші тіла... Але разом із тим, я не міг відвести очей від свого... гріха!

-Relax, kid! It's a good movie!  (Та розслабся, малий! Гарний фільм!) - Він не просто з мене сміється, він – знущається!

-How many? (Скільки?) - Хоча сам вже знаю, скільки можна за таке кіно віддати. Воно нічого б не було варте, якби не титри мого ім'я внизу під відео. І дата її дня народження. 

Дістаю гаманця.

-I said relax!  (Я ж сказав, розслабся!) - Він штовхає до мене її телефон по стільниці. - She's really good at leading you by the nose! Watch other videos on this phone.   (Вона реально гарно тебе водить за носа! Дивись інші відео в цьому телефоні.) 

Видих...

Знехотя, мазьнув пальцем по екрану мобільного. Знову я, oh..! 

Далі...

Застигаю. Очима. 

Вона в моїй квартирі, на моєму ліжку. З іншим. Вчора.

Лють вдаряє в скроні диким гупом. Щелепа тисне настільки... зуби зараз роздавить! 

Стає бридко. Гидко!..

Хапаю телефон, готовий розтовхмачити його хоч зараз! Але стримую себе. Порив люті не дасть ніякого результату...

-Thank you.  (Дякую.) - В очі більше не дивлюся...

Розуміння, що мене використали, як ганчірку, дуже швидко посідає перше місце серед думок. Навіть Мавку витіснила зла фея.

-This is the original! I didn't make any copies!  (Це оригінал! Я копій не робив!) - Звучить мені в спину і я чомусь йому вірю...