13

ПАРІС

Ох ці жінки!.. Спершу кидаються на шию, як якір, а потім втікають, як демон від ладана.

 Перегороджую шлях впираючись в одвірок рукою.

Мій зір зовсім випадково, спершу втикається в декольте її топу, де... вони спокусливо манять до себе, та силою думки змушую очі піднятися, до Її прекрасних бурштинів, які полохливо стрибають по моєму чолі. Сама ж, судомою ковтає повітря і... мені здається, відверто провокує мене на цілунок, облизавши, а потім і прикусивши нижню губку.

В мене... в штанах, враз стало тісно. Аж поправити кортить.

Ні, Парісе, не лякай вкраїнську мавку ще більше, їй вистачило вранці. 

- Залишся. будь. ласка. - Диктую, обіймаю, і повертаю до спальні. 

З рук не виривається, а це вже невеличка, моя, перемога. 

- Якщо потрібен душ – там! ...Можеш закрити двері з середини, якщо тобі так буде комфортно. 

Снігурка спантеличено кліпає. Замешкалася, але ненадовго. Киває нарешті, і йде.

Слідом не йду. А то ще сполохаю, мавку.

Через хвилину чую шум води. Завмираю на кілька миттєвостей. Сам ніби бачу її рухи під потоками і... В думках... ох!..  Тру спинку, ма...

Дзвінок телефона повертає мене з хтивої уяви. Йду за ґаджетом. Батько. Приймаю виклик. 

-Парісе, як справи?

-Все нормально, тату. Вони наші. Документи підписані і навіть призначена зустріч за тиждень у нашому офісі в Англії.

-Я в тобі не сумнівався, синку.

-Це міг би зробити навіть звичайний рядовий працівник твоєї компанії. - Відповідаю будучи впевнений в цьому на 100%. - Але... я вдячний тобі, що ти... довірив  це мені.

Вчасно скумекав не відкривати перед ним її присутність. Він би не схвалив. Мабуть. Все таки Луїзі йому ніби подобається. Бачилися ж, і не раз. Нащо йому знати більше необхідного? 

Батько сміється. А потім ми прощамося, побажавши один одному гарного дня.

Наша розмова з предком була коротка, але по її завершенню мій Подарунок виходе з ванної, зачесаний і свіжий. 

Красуня! - відмічаю подумки.

На мить я навіть встиг пожалкувати, що при виборі номеру в готелі відкинув варіант з люксом, обравши просторий стандарт. Луїзі не оцінила б.

Обіймаю її за плечі та спрямовую до крісел. Не можу не відмітити, як вона полохливо губить погляди по кутках кімнати і кусає вуста з середини. 

Спокусниця, хай но їй!..

На правах господаря, обходжу її біля столу: наливаю мінералку, знімаю кришку з супниці, підсовую хрусткі багети, грінки... Сам сідаю навпроти, запрошуючи відвідати ароматну, ще навіть трохи гарячу страву.

Намагаюся не сканувати її зором, але це в мене не надто виходить – очі норовлять бачити прекрасне. Та ще й усміхнене, нарешті...

Час від часу опускаю зір, аби бідолашна не захлинулася під тиском мого погляду... 

-Я о 10:00 маю зустріч з другом, і колегою за сумісництвом. Складеш мені компанію? - Запитую у неї. 

-Я... не впевнена. - Відкладає ложку.

-Бульйон. - Вказую на "ліки". Сам беру круасан, треба чимось зайнятися, а то слиною вдавлюся... Проте, дай мені волю, то я залюбки б поласував цією зефіркою! 

Щось змінилося. Бо обличчя Снігурки розплилося в посмішці. Чи усмішці?

Мені стає цікаво яка вона у повсякденні? Теж ляклива довгохвоста синичка? Чи дзвінкоголоса мигерка? На хитру лисицю вона не схожа.

-Ти зупинилася в готелі? - Запитую. 

Киває в підтвердження і тягнеться до багету. Отже: іде на поправку.

 - Тут є ресторан української кухні. Відвідаємо? По обіді? -  Хочу їхніх вареників зі шкварками. Та ще б в компанії цієї... миловидної діви. 

О, поглядом вже шукає відмови на стільниці.

-Відмова не приймається. - Спішу запевнити своє рішення. - Мені просто цікава твоя компанія. Якщо сумнічаєшся в мені чи... - В намірах, не встигаю сказати вона пояснює свій стан перервавши мене. Я знову не втримую посмішку цій неввічливій мадам. 

-...маю сумнів щодо своєї здатності ходити рівно. -Відповідає.

-О, sorri.  - Дійсно, я геть забув, що окрім шлунку ще є ноги, які відображають стан потерпілої вчора. Мої щоки, о, Всевишній! 

Сміх ледь втримую, але не розтягнутість faсe (обличчя).

 ‐ В такому випадку, візьмемо таксі! - Хай не думає, що я зовсім бездушний! Але відпустити її – о, ні! Вона, як діамант – блистить на віддалі, чим манить око.

-Я замовлю нам авто. - Повідомляю, коли юшку майже дохлебтала. Явно ж захоче переодягтися перед прогулянкою. Тим паче, коли день планує бути сонячно-яскравим.

Шукаю номер місцевого таксі. Десь має бути в контактах...

-Кажи адресу готелю де ти зупинилася. - Звертаюся вже на повному серйозі.  

Але ж і Снігурка!.. Я в шоці, бо  озвучує те, чого геть не очікував...