9

САНТА

Повільно переводжу погляд на її декольте, де тоненькі пальчики утримують тонку ковдру, до речі, стягнувши її з мене ледь не повністю. І починаю себе картати за те, що зараз соромлю цю мавку.

 Її погляд бешкетно метнувся гостьовими апартаментами, затримався, трохи довше секунди, на моєму торсі, сама голосно ковтнула при цьому. 

-Нічого собі ранок восьмого січня? - Видає замість привітного "доброго ранку", поки я намагаюся вгамувати свій сміх.

-Умгу. - Підтакую. - Ваш Дід Мороз щедрий на подарунки, чи не так? - Либа з мого обличчя ну ніяк не сповзає.

-Я.... Аполлона не замовляла. - Відповідає мені.

-Паріса. - Поправляю її з іменем.

-Ага, Парижа... Парижа... - Бубнить собі під ніс і мене знову звертає у сміх!

-No, Паріс моє ім'я. - Пояснюю.

-Іще краще. Паріс. Син Пріама.

Я не можу! Заходжусь мовчазним сміхом, ховаючи обличчя в подушку, знову, усвідомлюючи чиїм сином мене щойно обізвали. Син Пріама!.. Той, хто пішов війною проти Спарти, заради прекрасної Елени!..  My God, я в шоці з обізнаності цієї мавки.

Сміючись, все таки підіймаюсь з ліжка першим, відчуваючи на своїх сідницях її колючий погляд.

 Роблю крок до крісла. Підбираю махровий халат й накидаю собі на плечі.

- Will you tell me your name? (Скажеш мені своє ім'я?) - Запитую. Хочу чути її англійську.

-Не Єлена. - Чую в спину українською. 

Ні, я так більше не можу! Мене вже вилиці болять сміятися. І це лише 7:30 ранку. Побудь я ще хоч годинку з цією українкою, щелепа точно хрусне від реготу.

-Okay, not Еlena. (Гаразд, не Єлено.) Я в душ, а ти поки... одягнися. 

Підбираю свої джинси з бильця крісла. Білизна – у ящику шафи.

-Ей, Парісе! А не багато ти собі дозволяєш у моєму номері? 

Озираюся на цю зухвалу Снігурку. 

-Це мої апартаменти, Снігуронько. - Дарую переможну посмішку і йду у ванну кімнату. Прохолодний душ мені зараз не завадить.

Але зупиняюся вчасно й замість душа відкриваю кран рукомийника. Не хочу, аби вона втекла, не попрощавшись.

Хутко вмиваюся та наспіх чищу зуби...

Виходжу якраз, коли мавка зиркає по сторонам у передпокої.

-Тільки не втікай, будь ласка!..