8

Я сподівався! Я дуже мав надію вийти з ванної кімнати і побачити її прекрасне тіло хоча б у тому коротенькому топі, що залишався на ній! Але ж ні! Вона і його... закинула на тумбу поруч. 

Глибоко вдихаю. 

Хоч бери та... повертайся в джакузі!

Сідаю в крісло. Погляд відвести не сила, хоч ти трісни! 

Я битий час сиджу вартовим поруч ліжка!.. І думки мої такі: 

1.Що за на..!?

2.Кому, там, зверху, закортіло так сильно познущатися наді мною, підсунувши цю п'янку естетику?

3.Чого саме я?

4. І, нарешті, чого саме вона?

А ще: 5 – Як вона тут опинилася???  Ну, не може ж бути, що вона тут взагалі сама??!

А потім не витримую і плюю на пристойності. Спершу беру одну із дамських сумочок: гаманець... є ID-пластик. Читаю: Кримська Ангеліна Леонідівна. 

-То он звідки Ангел. - Кажу сам собі. - ...року народження. Стать: жіноча, – в чому я вже пересвідчився на власні очі, – Українка. Прекрасно!

А потім йду і лягаю поряд. 

Халат!.. 

Знімаю його з себе.

Я скраєчку. Та й по інакшому, тут, ніяк...

Ранок, ніби у вікно постукав: тихо й наполегливо. Підійматись неохота. Зустріч з колегою ще маю, але о 10:00, а літак до дому взагалі о 18:00, а отже часу вистачає на полежати з Ангелом поряд.

Повертаюсь на бік – Снігурка напівприкрита простирадлом.

Підпираю голову рукою і розглядаю свій Різдвяно-український  подарунок, якого не замовляв. 

Гарна. До біса гарна дівчина зараз спить у моєму ліжку! Лоб, справжні довгі вії, брови, ніс, вуста... Все ідеальне! Плавні згини-вигини щелепи, що переходять у тонку шию, плечі, округлі... груди. 

Ковтаю жагу до пізнання цього тіла...

My God, про що я!?? У мене в Лондоні майже наречена! Це не мислимо, думати про дівчину, з якою не те щоб нічого не було, а навіть не знайомий, як слід! 

Лаю себе подумки за хтиві думи.

Вона шевелиться. Рух її руки – один, але чіпкий, прицільно чіткий! І я... спійманий. 

Oh no!  (О, ні!)

Думка, що я насмілився влягтися поруч без... білизни!, – прошила мозок надто пізно. 

Мамо рідна!.. Ранок кращий вечора...

Вона зітхає і розплющує одне око. Щось нерозбірливе бубнить собі під ніс. А я не втримую сарказм та посмішку.

-Ммм? – Протягую, даючи можливість зрозуміти, що вона в ліжку не одна. Розумію, що вчорашню свою витівку може не пам'ятати.

До того ж, спрацьовує дзвінок телефона в одній із сумочок. Oh, God!  (О, Боже!)  Я шокований, бо замість музичного рингтона, звучать дзвони дуже схожі на церковні!

Давлюся сміхом аж тремчу... Але спостерігати те, як вона прокидається... – це щось!

Підіймаючи праву руку – стогне, ліву – стискає сильніше, і я зціплюю зуби від насолоди... Йо..! Це важко – втриматися тоді, коли тебе так міцно... тримають! Ледь втримуюся, аби не податися вперед.

 Нарешті вона розплющує одне око. 

-Аполлон!.. - Зривається стогоном з її пухлих вуст.

 Я –ледь не вибухаю сміхом...

Господи, забери її руку з мого дітородного органу, бо я зараз не втримаюсь і скористаюся ситуацією наповну!

Її тоненькі пальчики розтислись не одразу, але різко.

Оh!.. Вона це зробила– відпустила... Але продовжила мацати мене... 

А потім різко стихла.

Я все ще лежу поряд. Мовчки спостерігаю, що робитиме далі. Розумію, що хтось із нас має постати в повній наготі, та, після того, як вона мене майже дослідила, доторком, бажання втікати з ліжка полишило мене.  Хай сама це робить.

Відчуваю, як її рука поволі сповзає з мого стегна, і не спішно повзе під ковдрою до своїх бедер, а потім... повільно чіпає себе там, та, зрештою, різко відсмикує руку.  

Ковтаю, уявляючи, як би це вона робила в дійсно інтимній обстановці, під моїм прицільним поглядом. Але...

Її повіки відкриваються миттєво й на мене вже спрямований погляд справжньої вкраїнської чаклунки.

Ох ці очі... очі дівочі!.. Глибокий бурштин з тонкими прожилками!.. Гречаний мед! Хай йому до дідька!..

-Hello Snow-maiden! (Привіт Снігуронько) - Вітаюся, аби не думати про власні бажання щодо неї. 

-Оh no! (о, ні) – Вигукує. А в її очах – нуртує розпач.

-Oh yes! (О, так) - Тепер вже не втримую сміх... Ох!

Вона тягне на себе ковдру і дивиться жаханими очима, а я... насолоджуюсь її реакцією, не в силах приручити ні жадобу акту, ні зупинити гиготіння.

А коли чую:

-Мамо, прости свою грішну доню. Я, правда, була чемною дівчинкою. Як мені здавалося...

Мене взагалі розриває регіт і я навмисне переходжу на українську:

-Yes! Все так і було.