Пролог

Ммм... Ой-йой-йой!.. Моя голівонька... Нащо ж я так...

Розплющую око – біло...

-Я в раю...

-Ммм?

Що? Хто сказав "м"?

Шкода, що обидва ока не розчахлюються. Лише праве. Хоча ні, здається і ліве. Але не разом, лише по одинці... Ні, ще 5хвилиночок! Маю додивитися це сновидіння...

Моя правиця – над головою вказує на зірку в високому небі. Ліва рука опущена, міцно стискає жезл влади самого Зевса. Ґрунт під моїми ногами твердий, кам'янистий, хоч і без жодних виступів...

Але будильник мого айфона не дає насолодитися сновидінням – гримить дзвонами Київських церквів...

Підіймаю руку крізь біль в плечевому суглобі, заодно намагаюся підняти ліве повіко. О, май ґад!.. На мене дивиться...

-Аполлон!.. - Мої зітхання на Олімпі почули. Я вдячна вам, Боги!

Білозуба усмішка мого Аполлона стає ширша, а до дідька красиві світло сірі очі пливуть в моїй уяві... Але встигаю мазьнути поглядом і плечі – ммм... Гори м'язів у білому хітоні богів...

Ох і сон... в нім Аполлон...

Так, досить спати Ліно. Потрібно прокидатися...

Та пальці лівої руки все міцно стискають атрибут... О, ні! Це ж не те, що я думаю?... А це? Це ж... стегно?

Господи, де я!??

Так, так, так, так, Ліно! Швидко згадуй, де ти і з ким? І не смій поки що розплющувати очі!

Ммм... дідько лисий! Ага!

Франція. Собор паризької Богоматері. Версальський палац. Ейфелева вежа. Бар. Бодя й Віка. Коктейль. Коктейль. А потім знову... коктейль. І... бородатий Санта. А... Бодя й Віка?..

Очі розчахлюю миттєво.

Ох... Той самий Аполлон зіпершись ліктем на подушку і підперши голову долонею дивиться на мене своїми нереально красивенними, кольору чистого срібла очима. Чорна, мов смола, чуприна розпатлана. На його м'язистому передпліччі розкинувся чорний дракон, огорнувши дебелу руку своїми казковими крильми. А через плече один кінець мого простирадла. Чи, все таки, не мого???

-Hello snow-Maiden! (Привіт Снігуронько!)

-Оh no! (о, ні)- Саме вирвалося з мене.

-Oh yes! (О, так) - Гуркотливий сміх вчорашнього Санти, сьогодні зривається з грудей Аполлона...

-Мамо, прости свою грішну доню. Я правда була чемною дівчинкою. Як мені здавалося...

-Yes! Все так і було. - Цей красунчик ще і українською розмовляє. Ой, твою ж... Ліно!..