Розділ 13.

Віра.

— Енергійніше, дівчатка! Активніше рухаємо стегнами. Ну, що ви як дерев'яні ляльки? Гнучкіше рухайтеся, більше амплітуди стегнами. Не соромимося. Vamos, vamos a bailar, chiquitas. (*У перекладі з ісп. «Давайте, нумо танцювати, дівчатка!»). — Вкотре за останню годину на весь студійний клас лунає дзвінкий голос нового викладача.

Наша вчителька танців Інеса, з якою ми звикли займатися, не змогла сьогодні провести заняття, оскільки зі своєю дитиною потрапила до лікарні. Тому її замінює високий, засмаглий блондин, з довгими худорлявими руками та вузькими стегнами. Я навіть спочатку засумнівалася, що він уміє хоч якось танцювати.

Але хлопець ці сумніви розвіяв за дві секунди, як тільки пролунали перші гітарні акорди запальної латинської пісні. Його тіло рухалося так, ніби в ньому немає кісток. Рухи всі водночас чіткі та плавні, ще дико збудливі.

Ось тобі й худесенький парубок Педро, який насправді за паспортом має ім'я Петро. Про це мені прошепотіла одна з дівчат, що стояли поряд. Вона знає це напевно, оскільки живе з ним в одному будинку.

Педро-Петро ганяє нас лише якусь годину, а з мене вже сім потів зійшло. Проте я готова так пітніти хоч щодня. І зовсім не тому, що завзято хочу навчитися танцювати.

— Вірко, я вже стегон не відчуваю. Навіщо ти мене вмовила прийти? Скільки можна туди-сюди повторювати рухи?

— Бачата — це пристрасть, бачата — це сміливість, бачата — це свобода. — Продовжує вимовляти оди танцю балакучий Педро. — Відпусти своє тіло.

Вчитель підходить до однієї з учениць і кладе їй руки на талію, показуючи, як треба робити рухи тілом.

— Ось так. Браво, браво, señorita.

— А мені подобається. Азарт прокинувся подолати свою сутулість та незграбність. Чим більше мозок зайнятий думками про гнучкість тіла, тим менше сил залишається на все інше.

Я вчетверте повторюю базовий поворот на приставних кроках праворуч, а потім ліворуч. Здається, що чим більше поту зійде з мене, тим менше залежності від Воронцова всередині мене лишиться.

— Ти про що? — перепитує подруга.

Вдаю, що захоплено стежу за викладачем, тому й не почула запитання Катрусі.

— А тепер, chicas (*дівчата), повторюємо «хвилю» — Педро-Петро повертається на свою вихідну позицію та разом з нами повторює зв'язок танцювальних рухів. — Один, два, три, чотири. І пішли робити хвилю від грудей униз. Один, два, три, чотири. Зворотна хвиля. Ще раз! Один-два.. Катерино, чому розслабилася? Тобі не цікаво? — суворо гукає вчитель мою подругу.

Не дивлячись на те, що він стоїть до нас спиною, через дзеркальні стіни всім чудово видно, хто і як виконує поставлене завдання.

— А? Що? Не було такого. — Катя смикає плечима від надмірної уваги до своєї персони.

Я впізнаю цей її переляканий погляд. Подруга в голові вже прикидає, що треба зробити, щоб усі перестали на неї дивитися. Тут тобі не університет. Не можна підгледіти у сусіда правильну відповідь та відтворити власним тілом один і той самий рух.

Посміхнувшись усіма своїми зубами, Катя починає сильніше рухати стегнами та робити прогин у попереку. Мовляв, дивися, учителю, як я старанно все роблю. Педро втрачає інтерес до учениці вже через секунду, трохи смикнувши куточок рота догори.

Останню половину заняття ми всі класом проганяємо базові рухи в елементарній зв'язці. Начебто навіть виглядає все більш-менш непогано. Звісно, для конкурсу «найкращий танцюрист» ми не тягнемо, але для танців у нічному клубі згодиться.

Коли закінчується рівно півтори години від початку заняття, Педро вимикає музичний центр та виголошує невеличку промову:

— Дівчатка, ви — молодці! Продовжуйте в тому ж дусі. Дякую за те, що прийшли на урок. Якщо у когось, щось не виходить не засмучуйтесь. Ходити ми також не одразу навчилися. Наступного четверга у вас починаються парні заняття, тому явка є обов'язковою.

— Ми що будемо з дівчатами одна об одну стегнами тертись? — перепитую я жартома, витираючи рушником спітнілу шию.

Весь жіночий табір, включаючи мене, починає весело хихикати.

— На наступному занятті вам на допомогу прийдуть хлопці із нашої танцювальної школи.

Педро серйозним поглядом обводить усіх дівчат та зупиняється на мені. Дивиться прискіпливо, тримає невеличку паузу. Здається, мій жарт йому не дуже до вподоби. Сподіваюся, до наступного заняття вихователька Інеса вже з'явиться у класі.

— Мені необхідно знати точну кількість дівчат, які будуть обов'язково присутні у четвер. Або ж хтось може залишитися без партнера.

— Знаєш, Віро, а мені вже починають подобатися ці заняття. — Штовхає мене в бік осяяна подруга.

— Ще б пак! Як на звичайний урок танців сходити, то мені погрожувати довелося, аби ти прийшла. А як про хлопців мова пішла, то ти вже стоїш у перших рядах. Хочеш потертися стегнами об якогось запального Гната? — весело підколюю я подругу та йду слідом за нею, записуватись на наступне заняття.

У моєму випадку упускати шанс на спілкування з протилежною статтю ніяк не можна. Клин клином, як кажуть. По-іншому витіснити з голови Костю та свій легковажний вчинок не виходить.