15 Бій

Гел дивився на «Джарека», «Джарек» дивився на Гела. І раптом дроти, які зв’язували тіло Ддарека розтанули. Він звільнився й підвівся:

— Не така ти сильна, як собі думаєш, сестричко. Поки ти спала в консервації, усі ті тисячі років, я був бойовим кораблем. Мене не обдуриш, - клавіша з останньою цифрою коду, спрацювала сама. Світло у рубці згасло.Джарек додав, - я хочу врятувати тебе, тому це роблю вибач.

- Ти хочеш витягти кристал? – здивувся Гел.

- Це моя сестра, - відповів Джарек.

- Розумію, - відповів Гел.

З коридору прилетів стрімкий вогневик. Гел ледь встиг ухилитися від вогняної кулі, підсиленої стиснутим силовим полем. Вогневик вибухнув, розтрощив останній монітор і відкинув Гела до першого ряду пультів керування, у воду.

Світло в рубці знову засвітилося. Джарек від’єднав особистість Аннакоми від тедрола, але спромігся увімкнути залишки системи.

Зак почав закидати рубку вогневиками. Меолі побачила, як до неї мчать двоє ажарів. Джарек вмить створив захист навколо меолі. Аджари стрибнули на Аяту, проте їх відкинуло силовим полем. Аята також зазнала удару пружнього й нестабільного захисного поля й впала у воду.

Зака завалило його ж вогневиками відбитими Гелом, навіть мокра мантія запалала. Гел підбіг до Аяти, схопив її за руку, витягнув на сухий рівень. Джарек крикнув:

— Тікаймо, вона таки тут усе спалить!

— Ти її відімкнув? — запитав Гел.

— Так, але вона таки існує без, системи як вільний розум, — відповів Джарек, - відчуваю як збирається у імпульс.

— От дзек, — Гел вилаявся. — Добре, що хоч базу вона вже не контролює, й не може заблокувати магію.

Аджари борсалися у сітці силового поля. Зак, оточений вогневиками, перенаправленими й підсиленими магічним імпуьсом Гела, намагався загасити їх.

Гел з Аятою вибігли з рубки й зіткнулися в коридорі з Даян і Мілен. Рек зазирнув у рубку, побачив, що Зак нарешті звільнився з вогняної пастки, крикнув:

— Тікаймо, та скотиняка зараз нам ввалить!

Гел дослухався й створив портал, крізь який усі шестеро разом із аватаром «Джарека», провалилися.

Іол захопилася малюванням схеми. Разом з Анною вони відтворили ввесь відремонтований і облаштований під лабораторію рівень — чотири яруси загальною площею приблизно п’ятсот метрів. Коли Іол закінчила малювати те, що запам’ятала, Анна додавала лінії ще якихось коридорів.

Бін, спостерігаючи за дівчатами, замислено потер підборіддя рукою, більше схожою на лапу кота, і зважився висловити сумнів:

— Дівчатка, то все справді навколо нас? Бо мені здається, що ви надто захопилися своїми каракулями.

— Сюди, — показала Анна. Тицяючи у схему — Нам треба пройти кілометрів вісім, там є дірка у обшивці. Головне не провалитися — палуби крихкі.

— Це ми вже зрозуміли, — усміхнувся Юре. Хлопець роздивлявся схеми, намальовані на пофарбованій стіні різнокольоровими маркерами. Іол малювала як дитина що відтворює знайомий візерунок, а от Анна креслила з комп’ютерною точністю.

— Але моя сестра внизу! — вигукнула Іол, роздивилася схему Анни й тицьнула пальцем у рівні, що розташовувалися під лабораторією. — Може вона впала сюди, у цей колодязь? А якщо вона поранена? Як туди спуститися?

— Це не колодязь, це космодром, — відповіла Анна. — Він затоплений водою.

— От звідки ти усе знаєш? — не витримав Юре. — Хто ти? Часом не та примара, що з магом крізь ходила?

- Ні, я не вона, - відповіла Анна.

- Та ні, то точно не вона, - мовила Лоран, - Анна нам допомагає, а та примара нас ненавиділа.

- Вона вас не ненавиділа, - заперечила Анна.

- А чому вона завжди нас видавала? – запитав Юре, - якби не вона я би давно втік!

- Чому ти чіпляєшся до Анни? – запитала Лоран, - вона така сама як ми.

- Така, але якась не така, - буркнув Бін, він хотів торкнутися руки Анни але його рука прослизнула крізь рук,у як крізь повітря, тільки струмом трішки вдарило, - то ти не людина. Ти нас хочеш завести у пастку?

Аж тут під стелею яскраво спалахнуло світло. Діти присіли від несподіванки. Кожному на мить здалося, що знову щось вибухнуло й вони зараз згорять.

Анна застигла на місці, наче заснула. Її губи рухалися, але слів ніхто не чув.

— Що це з нею? — запитав Бін.

Нілу занепокоєно подивилася на дівчинку.

— Анно?

— Такайте, — прошепотіла Анна й швидким рухом окреслила по схемі, куди мали бігти діти. — Біжіть, тікайте, бо вона всіх уб’є! — несподівано закричала дівчинка.

Світло згасло й знову загорілося.

— Біжіть! — крикнула Анна, і її тіло розчинилося в повітрі.

— Ото клята лабораторія, — лаявся Бін.

Юре наказував:

— Я вперед, ви за мною, Бін ззаду, змінюйте форму!

— А мала?! Вона незмінна! — обурилася Лоран.