6. Тітонька Жоа

Через дві з половиною години після старту з планети Вуо на Жуку увімкнувся гравітаційний двигун й вимкнувся просторовий. Відчулася гравітація додаткового об'єкту. Корабель пішов на посадку.

Гел у своїй каюті почув командирський голос тітоньки Жоа, від якого переборки здригалися. Заторохтіли черевики по палубам. Пацюк, що прийшов було попередити дракона про посадку на Вуо, побіг дивитися, що відбувається. Гел кілька хвилин сидів на ліжку, та дивився у двері. Він уже подумував, чи не зламати замки й не чкурнути з корабля, адже він досяг пункту призначення. Аж тут двері відчинилися, і в каюту влетіла Чан. На порозі стояв дядечко Тік.

— Йдемо! Швидко! Чого вовтузишся? Кинь те все! — верещала юна піратка. Видерла з рук Гела наплічник жбурнула на ліжко, - Залиш,

Механік мовчки височів біля дверей.

— Що сталося! Аварія?! — запитав Гел. Він підвівся з ліжка, спеціально рухався повільно, що дуже дратувало Чан. Дівчина витягла його з каюти за руку й попхала коридором. Лаялася вона, наче ароський вантажник. Механік ішов за ними — певне, про всяк випадок, якщо студент почне опиратися.

— Аварія! Евакуація! Усі на вихід, горимо, — сміючись повідомила Чан. — Бігом студенте. Не гальмуй.

Гел пришвидшив ходу, але Чан штовхнула його в кают-компанію підбила під коліна, він впав. Юна піратка наказала:

— Сиди й не дриґайся.

Гел спробував підвестися, але Тік могутньою рукою вдарив йому по потилиці й тихо прогудів:

— Наказали сидіти — сиди.

— Якого біса?! Що тут відбувається?! — скрикнув Гел.

Чан вдарила його ногою у спину:

— Стули дзьоба придурку! Бо я тобі носовика Тіка до рота запхаю з усіма його шмарклями.

Тік висів, притримуючи рукою голову щоб не міг встати на ноги.

Біля дверей стояли дві дівчини у шкіряних куртках, високі й довгоногі, одна чорнява, друга з білим волоссям й довгим чубом що закривав пів обличчя. З озброєння в них були короткі мечі, ножі та тадо.

Гел підняв очі.

Тітонька Жоа сиділа на канапі з кришталевим келихом у руці. Гел відчув терпкий запах первинного беркгу. У кріслі навпроти контрабандистки сидів незнайомець —худорлявий, гнучкий, витончений чоловік і з довгим фарбованим у срібне волоссям, стягнутим у хвіст. Мав років сорок, хоча на вигляд юний. На голові незнайомця пишався ірідовий вінець, оздоблений діамантами і сапфірами, під колір блакитних очей. Убраний незнайомець був у білий шкіряний плащ оздоблений сріблястим хутром. Гріючи в долонях дорогоцінну чарку з дорогоцінним напоєм та зневажливо викрививши гарно окреслені губи, чоловік оглянув Гела:

— Погоджуюся, гарний хлопчик. Але ти хіба забула? Аята заборонила купувати рабів.

— Ви колись замовляли такого раба. Це подарунок для вашої правительки, пане Дайкеро, — а ні рохи не знітилася Жоа, — Я давно співпрацюю з вашою планетою. Хотіла подякувати.

— Гарна подяка, — хмикнув упорядник гарему. — За матері Аяти була б. Аята затягла Іноту в Раду, а на території Ради работоргівля — злочин. Підставляєте ви мене, пані капітанко. Замовник заплатить ірідом, еквівалент — триста тестолів за контейнер. Хочете, щоб я знайшов компетентнішого перевізника, пані Жоа? — Дайкеро зробив маленький ковток солодкого бркга, і ніжний рум’янець прикрасив його бліде обличчя

— Я відвезу його деінде, — Жоа сердилася на себе. Вона ненавиділа припускатися помилок. — Узагалі те, що я змогла сюди пролетіти крізь кордони Альянсу, уже доводить мій ступінь професіоналізму.

— Пані капітанко, ви, певне, забули, що співпрацюєте з Аьянсом? — насміхався Дайкеро. — Вам, певне, здалося що я того не знаю. А от про кордони Альянсу прошу детальніше.

— То ви тут у своєму маленькому князівстві не знаєте, що Альянс поруч із вашою планетою облаштовує кордони та розширює свої космічні території? — щиро здивувалася тітка Жоа.

С'пянілий Дайкеро зазсміявся.

— Оце вже цікаво, чому саме зараз? Хоча мене Альянс не цікавить. А от те, що ви привели сюди цього раба і він нас бачив, мені не подобається. Аята викине мене з планети, якщо дізнається про нашу співпрацю.

— Даремно вас не цікавить Альянс, — вирвалося в Жоа.

Дайкеро запитливо підняв одну брову:

— Поясніть цей емоцний вигук, пані капітанко.

— Альянс перемеле тут усе, коли вторгнеться, одну за одною вб’є керівниць, а потім зажене невдоволених у табори праці. Я чула страшне про стиль правління їхнього бога, — стишила голос тітонька Жоа й поспіхом ковтнула густого солодкого беркгу, ледь не захлинулася.

— То що, доведеться кидати тут усе й летіти на Пайру до Бетт? — засумував Дайкеро. Зітхнув, — Ви відразу звідси летите з товаром на… яка там головна планета Альянсу? Діна? То завезіть цього раба туди.

— Якщо я продам хлопця Альянсу, він нікому вже ніколи нічого не розкаже, — підтакнула піратка. — Там рабам відрізають язики.

Гел сидів і не рухався, наче заціпенів, але почувши останні слова, врешті скочив на ноги й обурено запитав контрабандистку:

— Ви мене продаєте?!