Вступ

Всесвіт — поєднання різноманітних світів.

Розповім про цей Світ, світ схожий на дерево: кора щільна матерія, деревина тонка матерія й інформаційні потоки що пронизують світ наче соки дерева.

У цьому світі є два види творців. Перші — волни, дракони-перевертні. Другі — маоронги незмінні. Маоронги створили людей схожими на себе. Дракони створили перевертнів, химерних істот трансформерів.

Головним творцем-конструктором цього світу є Мардук. Він створив маоронгів за своєю подобою — і водночас слабшими, підвладними, вірними йому. Маоронги мали допомагати Мардукові наповнювати молодий світ життям. Та сам він мав владу лише над щільною корою світу — щільною матерією. Дракони ж могли впливали й на тонкий світ, й на інформаційні потоки. І це Мардука непокоїло.

Звідки постали дракони-волни знав лише Мардук, та він дуже сердився, коли його запитували про драконів.

Час, що пробудився разом із молодим світом, невпинно йшов. Полотно світу росло. Світ-дерево розгалужувався. Мардук і його «діти» творили планети й зірки, планетарні скупчення, острови світла, регулювали рух об’єктів у космічному просторі, шукали гармонії та краси. Мардук хотів щоб світ дерево став досконалим. Розумні істоти на різних планетах набували однакової будови, і конструктор тішився тим.

Мардук творив найдрібніші часточки матерії, множив її, складав великі й малі конструкції, налагоджував взаємодію різних речовин, аж поки з окремих рослин не виростали ліси, наповнені життям, а організми людей і тварин не працювали ідеально, розмножуючись та населяючи його світ. То було його мистецтво.

Мардук з часом зажадав влади над усіма, кого створив, вимагав цілковитої покори,  бо тільки так його світ міг стати досконалим. Маоронги довели відданість своєму господареві й слугували йому ревно, ба навіть фанатично. Утім дракони не підкорилися Мардукові й покинули Гніздо Пателлу чи як Мардук його називав зерно Тетанна, скупчення первинних галактик, звідки ріс світ. Дракони втекли далеко в новостворені гілки дерев світу й там творили життя, як бажали, даючи волю всій своїй неймовірній фантазії.

Позбувшись драконів, Мардук огледів свій ідеальний світ, щоб насолодитися його гармонією й конструктивною красою. Аж тут побачив, що біла дракониця, яка існувала завжди, але ніколи не втручалася в справи Мардука, наділяла розумом не тільки людей, а й тварин, продовжувала створювати химерних істот, які могли набувати різних форм. Вони з легкістю ставали вовками, котами, кіньми, оленями, навіть зайцями чи бегемотами, і, звичайно, драконами та людьми. Поміж людей і розумних тварин поставали нові раси — з кам’яними, кристалічними, металічними тілами. Мардук розсердився й зажадав стерти білу драконицю та її химерних створінь із полотна свого світу. Проте біла дракониця яку називали Тіамат стала на захист своїх творінь і покликала на допомогу творців-драконів із найвіддаленіших закапелків світу. Так почалося протистояння між вищими істотами, унаслідок якого було знищено численні дивовижні планети. Урешті бій між Мардуком і Тіамат спричинив катастрофу, яку вцілілі згодом назвали Райманою, — з нульової галактики, яку називали білою ринула чорна хвиля, що поглинала дерево світ.

Раймана поглинула білу драконицю Тіамат і Вселенського конструктора Мардука.

Є міф, що Раймана — «з першомови чорна хвиля» перетворилася на чорного дракона, якого назвали Райтук — «чорний дракон помсти». Та міф то казка, страшна казка якою лякали дітей.

Плями пустки, яка поглинає матерію, досі виникають посеред неозорого простору. Ті плями називають пустотниками. Часом вони стають розумною субстанцією, іноді з них виокремлюється розум, який стає окремою істотою з потужними магічними здібностями. Розумні пустотники й досі полюють на матерію.

Світ відновлювався, розвивався й зростав. Уцілілі маоронги та волни разом відбудовували знищені планети.

А деякі люди набули нової здатності - своїм розумом впливати на матерію.

П’ятсот років до пригоди

Галактичну раду було засновано дуже давно, тисячі років кона розширювалася й міцніла.

Рада п’яти галактик була розташована майже у центрі Всесвіту й контролювала шість галактик: від третьої до восьмої. Альянс утворився у шостій галактиці Правителі  планет розривали відносини з Радою начебто добровільно, утім більшість із них невдовзі помирали. Біженці, які встигали втекти з таких планет незадовго до того, як їх оточували кордонами з маячків і мін, розповідали, що Альянсом править бог, якому мусять покорятися й поклонятися всі громадяни. Тому богу зобов’язані будувати храми, а його жерці вкрай войовничі і їм дозволено вбивати лише за підозрою у порушенні законів альянсу. Усі ж громадяни Альянсу, які приймали посвяту в храмах, мусили носити однаковий і для чоловіків, і для жінок одяг, що повністю закривав тіло й обов’язково був темного кольору.

За сто п’ятдесят років це об’єднання налічувало вже двадцять планет і десяток великих космічних баз — тедролів. За сто років Альянс звів космічні кордони з маяків, які вловлювали будь-який рух у просторі, і військові кораблі невпинно патрулювали ті кордони. Ще за п’ятдесят років межі території Альянсу наїжачилися космічними мінними сітками відгорожуючсь від інших планет.

А ще біженці розповідали, що десь на кордоні Альянсу є три тедроли, які не підкорилися тому богові. Бази постійно змінювали дислокації та ховалися в метеоритному потоці. Там формували загони опору, звідти вели інформаційну війну. Влада Альянсу намагалася неодноразово знищити бунтівників, та люди вірили, що ті живі й піднімуть повстання. Минуло п’ятсот років. Альянс існував, біженці більше не проривалися за його межі. У раді поступово забували про Альянс лише облітали його по найдовшій траєкторії.