Розділ сороковий

Ранок настав спокійно. Виспавшись і з чудовим настроєм, Елеонора одяглася та тихо вийшла з кімнати, прямувавши до бібліотеки. Нора хотіла знайти якусь цікаву книгу і насолодитися читанням у тиші — сьогодні вона залишилася одна в будинку, без слуг і сторонніх очей.

Сатана вирушив на переговори і не захотів брати доньку з собою, пояснивши, що там небезпечно і нудно. Елеонора не заперечувала — їй подобався дім, і вона мріяла дослідити кожен його таємничий куточок.

Вибравши маршрут до протилежного крила будинку, де розташовувалася бібліотека, дівчина йшла повільно, насолоджуючись спокоєм і величчю споруди. Бібліотека вражала своїми масштабами: тут з легкістю могли б жити п’ятдесят людей. Стелі, що здіймалися високо, величезні стелажі, усіяні старовинними томами, та різноманіття книг створювали відчуття, що ти ступив у святилище знань.

Елеонора довго блукала між рядами, роздивляючись книги, поки її погляд не впав на одну особливу: розкішну старовинну книгу в червоній шкіряній палітурці, прикрашену чорними каменями, а на обкладинці золотими літерами виднівся напис: «Книга Смерті».

Взявши її в руки, дівчина попрямувала до залу з величезним кам’яним каміном, який завжди приваблював її теплою атмосферою. Незважаючи на наявність у бібліотеці відділу читання зі столом і зручними стільцями, Нора обрала м’яке голубе крісло поруч із каміном, де червоно-жовтий вогонь відбивався у золотисто-червоних іскрах.

Взявши кружку гарячого чаю, Елеонора зручно вмостилася в кріслі й почала читати. Книга розповідала про перших відьом і демониць, що панували в пеклі, поки їх не знищила невідома постать, відома як «Вогняна Лиса». У тексті говорилося, що її неможливо було зупинити: сила цієї жінки перевищувала могутність королів пекла, а краса зачаровувала кожного, хто потрапляв на її шляху.

Елеонору захопила ця загадкова вбивця. Вона дочитала книгу до кінця і почала шукати ще якісь свідчення про неї, але натрапила лише на легенди та перекази. Ніхто не знав точно, чому Вогняна Лиса знищила народ і звідки взялася — її походження залишалося таємницею.

Незадоволена відсутністю відповіді, дівчина вирішила звернутися до батька. Вона мала намір дізнатися більше про «Вогняну Лису», або, як її ще називали, «Королеву Крові».