Розділ тридцять другий

Серце Елеонори калатало так швидко, що здавалося, ось-ось вирветься з грудей. Страх стискав її груди, холодний і важкий, як лід. Вона знала: іншого шляху нема. Вона повинна була пройти ритуал призначення, взяти кулю смерті в руки і довести, що її дух витримає королівське життя.

Ритуал сам по собі не був страшним — потрібно було зануритися у воду, яка показувала всі моменти життя та майбутні випробування. Але існував один моторошний наслідок: якщо демон не зміг би пережити ці події у воді, він помирав.

Прислуги обережно знімали з неї розкішну сукню, і залишившись лише в тонкій білизні, Елеонора відчула холодний подих повітря на шкірі. Батько простягнув їй руку і повів до стародавнього кам’яного басейну, де вода сяяла дивовижним світлом, немов сама обрала її для випробування.

Елеонора ступила у воду. Холод пройняв тіло, але вона не показала страху. Лягла на спину, хоча ніколи не вміла плавати, і ритуал розпочався. Сатана затамував подих, відчуваючи кожен її рух, кожен подих, не бажаючи, щоб донька відчула той самий страх, який стискав його серце.

Як тільки тіло Елеонори повністю занурилося, її пронзила нищівна, глибока біль, і вона втратила свідомість. Перед очима розгорнулися спогади: знущання матері, удари, приниження. Вода робила всі відчуття у кілька разів сильнішими — кожен біль, кожна сльоза відчувалися так, ніби вони стали її власним тілом. Їй хотілося кричати, втекти, померти, лише б це закінчилося. Але вона продовжувала страждати, дивлячись і відчуваючи все, що трапилося і що може статися в майбутньому.

Присутні демоні й демони затамували подих. Тридцять хвилин ритуалу минуло, а дівчина все ще була у воді. Вперше за десять тисячоліть ритуал тривав понад п’ятнадцять хвилин. Сатана напружився: його донька у воді, але він був безсилий — вода сама визначала час і інтенсивність випробування.

Вона відчувала все гостріше: біль, страх, спогади і відлуння майбутнього. Нігті впивалися в шкіру, залишаючи червоні сліди, тіло кривилося від болю — кожен рух міг стати останнім. Це була перевірка її духу, демонічної сили, здатності витримати владу над іншими.

І раптом тіло завмерло. Тиша висіла в залі, як густий туман. І тоді з натовпу донісся голос демона:

— Не витримала наша «королева» ритуалу призначення. Тепер ми знаємо, що вона не змогла б витримати королівського життя.

Слова вдарили в Сатанине серце, як крижаний спис. Він не стримався — розлючений, розгніваний, відчуваючи провину за те, що дозволив доньці пройти ритуал, Сатана накинувся на демона. Його кулаки билися зі смертельною силою, очі палають люттю і страхом водночас.

В залі стояла тиша, напружена і важка. Кожен подих був відчуттям катастрофи, кожен рух — вибухом емоцій. Сатана зрозумів одне: життя його доньки було на волосині, і він зробить усе, щоб цього більше не повторилося.