Розділ тридцять перший

Ось настав цей момент. Елеонора стояла перед дверима величного залу, вагаючись, чи варто робити крок всередину. Серце билося швидко, руки злегка тремтіли, а розум відчував мікс страху і очікування. Нарешті, переборовши хвилювання, дівчина ступила в зал — і відразу всі погляди присутніх демонів та демониць були спрямовані на неї.

Всі стояли мовчки, нерухомо, немов боялися порушити повітря своїм подихом. Елеонора пройшла півзали й зупинилася перед батьком, який того вечора мав вирушити по справах. Дівчина зробила крок уперед і промовила чітким, впевненим голосом:

— Доброго вечора всім, хто зібрався тут, щоб побачити, як мене, доньку Сатани, коронуватимуть у цю прекрасну демонічну ніч.

Сатана приобійняв доньку за талію, відчуваючи її тремтіння, намагаючись заспокоїти. Хоч Елеонора й намагалася не показувати страх, батько відчував її переживання інстинктивно: кров Сатани текла в її жилах, утворюючи могутній, незламний зв’язок між ними.

Колись, коли Елеонору викрали у трирічному віці, цей зв’язок зник. Викрадачі замурували в її тілі сили та змінили зовнішність, аби Сатана не зміг знайти доньку. Але вони недооцінили силу — і коли Елеонорі виповнилося п’ятнадцять, під час червоного місяця, її сили пробудилися, а зв’язок із батьком відновився. Людська маска зникла, і Елеонора знову повернула собі справжнє обличчя.

Дівчина була неймовірною: великі зелені очі, які могли заворожити будь-кого, руде кучеряве волосся, що грало на світлі, підкреслюючи форму обличчя, і струнка фігура у формі пісочного годинника. Незважаючи на 160 сантиметрів росту, її постава була величною, а краса — неперевершеною. Вона здавалася ангелом, зійшовшим із небес, і водночас демоном, що заворожує своєю силою. Життя навчило її переживати страхи та розчарування, але тепер вона нарешті була вдома — готова до нових пригод.

Коронація

Початок коронації пройшов спокійно. Сатана проголосив промову, оголошуючи Елеонору королевою, яку викрали в дитинстві, і пригрозивши будь-якому викрадачу смертю. Потім він випив із кубка кров Сатани — символ призначення Елеонори королевою його королівства — та ковтнув клиновий сироп, що означав стихію похоті, яка тече в жилах кожного демона.

Але спокій був порушений, коли один із демонів спитав:

— А чому нашій королеві не потрібно брати в руки кулю? Чому вона не пройшла ритуал призначення?

— Цю частину ритуалу проводять лише для королів, у яких сумніваються, чи зможе він витримати долю влади й повести свій народ до кращого майбутнього. Елеонора — моя донька, і королівське життя в її крові, — відповів Сатана, в очах блиснула злість. — Тому ритуал призначення їй не потрібен.

— Добре, — спокійно промовила Елеонора, посміхаючись. — Якщо ви сумніваєтеся у моїх силах, я пройду ці ритуали, щоб ви переконалися в мені.

Взявши батька за руку, вона відчула його підтримку і спокій. З її слів зал вибухнув оплесками та вигуками підтримки: присутні демоні і демони знали, що це правильний вчинок, і в їхніх очах заграв захоплений вогонь.