Розділ двадцять восьмий

Нора прокинулася з приємним відчуттям спокою. Вона повільно підійшла до ванної кімнати, чистила зуби, відчуваючи тепло сонячного ранку, а потім роздяглася й занурилася у теплу ванну з лавандовим гелем для душу, який прислуга приготувала поки вона спала. Вчорашні пригоди здавалися їй тепер далеким сном. Дівчина вирішила не забивати голову непотрібними думками, дозволяючи собі просто заспокоїтися.

Ввечері, повернувшись додому, Нора сиділа біля каміна з батьком, тримаючи кружечку гарячого чаю. Вона мовчки спостерігала за грою вогню і не зважилася розповідати про чарівний парк. Розмова текла легко, про природу, відпочинок, але не про події, що сплутали її розум. Після довгої душевної бесіди батько й донька розійшлися по своїх кімнатах, залишивши лише тихий тріск дров у каміні.

Нора ще довго ходила своєю кімнатою, розглядаючи кожну дрібницю. Раптом у серці промайнув холодний, незрозумілий страх — тремтіння пробігло по тілу. Вона не могла пояснити, звідки воно з’явилося. Але, зібравшись із думками, дівчина переодяглася, одягнула піжаму й вмостилася в ліжку, дозволяючи собі незабаром зануритися у сон.

Так завершився цей загадковий день пригод, що обрушилися на голову Нори. Вона подумала, що знову її наздогнала чорна смуга, і від цього моменту чекати чогось хорошого не варто. Та як сильно помилялася Елеонора… З цього моменту розпочалася столітня гра, у якій загублена в дитинстві королева неодноразово стане головною героїнею чужих інтриг і випробувань.

Наступного дня Нора одяглася, зібрала речі в міні-рюкзак і вирушила на шопінг. Водію вона повідомила про свої плани, і вже на вулиці на неї чекала машина. Батька вдома не було — він пішов кудись із самого ранку. Нора спостерігала за порожніми кімнатами й відчувала зростаючу цікавість: що ж робить її батько, цей могутній правитель демонів? Легкого правління демонами, як вона розуміла, не буває. Дівчина відчувала страх: можливо, колись і їй доведеться очолити демоний народ, але вона не мала уявлення, як це здійснити.

Батько розповів, що після коронації буде ритуал посвяти, а згодом — випробування міцності й незламності правителя. Проте її, як дівчину, через особливості ритуалу випробування не торкнеться. Батько пояснив, що серед королів, які проходили цей ритуал, лише мала частина виживала: біль проймав тіло наскрізь, і багато гинуло від нестерпних мук.

Елеонору цей ритуал неймовірно захопив. Їй хотілося зрозуміти, що це за таємниче випробування, яке забирає життя демонів. Вона неодноразово питала Сатану про нього, та він завжди обходив питання, кажучи, що їй не потрібно турбуватися. І це мовчання, невидима стіна таємниці лише підживлювала її цікавість і тривогу одночасно.

Нора відчувала дивне поєднання страху й захоплення. Її серце билося швидше від думки про невідоме, а розум наповнювався передчуттям: вона ще не знала, що на горизонті її чекає гра, де ціна помилки може бути надзвичайно високою…