Розділ двадцять четвертий

Сівши на гойдалку перед озером дівчина вирішила взяти блокнот і викласти на папір всі свої думки та емоції. Нора кожного дня записувала всі моменти та думки які були в неї протягом дня. Свої блокноти вона не показувала абсолютно нікому, в цих блокнотах було описано все її життя. 

Записуючи все що з нею трапилось за останні декілька днів вона занурилась в написання свого життя і відірвалась від цього захопливого моменту із-за того,що вона почула чийсь голос,оглядаючись по сторонам дівчина нікого не побачила і врешті запхнувши блокнот в сумку Нора спокійно вставши покружляла оглядаючи територію,але нікого врешті не побачила,як тільки Нора обійшла всю галявину, вона вирішила, що це мабудь їй здалося і викинувши з голови рушила до будинку.Та не встигла вона пройти зо три кроки, як почула позаду себе незвичайний,дивний зву  обернувшись вона знову нічого не побачила після чого позаду неї почувся голос. 
Обернувшись на звук Нора побачила стурбованого Марка:

— З тобою все добре?-з турботою зацікавився він.

— Ой дідько, ти мене трішки налякав.- тримаючись за серце сказала дівчина приводячи своє дихання в порядок.

— Вибач, я не хотів тебе налякати. Я взагалі прийшов запитати чи не хочеш ти кудись поїхати розвіятись можливо?

— А куди?- тихо спитала дівчина.

— Куди забажаєте королево.

— Ну тоді я хочу поїхати в який гарне і таємниче місце. Про яке ніхто не знає. Хоча у мене таке відчуття, що такого місця немає.

— Вас щось турбує. Ви можете поділитись зі мною.

— Ні, зі мною все добре давай кудись поїдемо.- з усмішкою сказала дівчина.

Вирушивши з гаражу машина рушила по дорозі і врешті решт розмовляючи про різне машина зупинилась біля входу в парк,але парк був доволі старий і в Нори з‘явилось відчуття що вона тут була,але не подаючи виду дівчина спокійно вийшла з машини і почала розглядати територію та краєвиди які були,сонячні промені розсіювались по землі роблячи гарні узори із-за високих густих дерев,через які сонячні промені мало просвічувались.