Двадцять третій розділ

Прокинувшись Нора побачила перед собою букет червоних троянд на 3 коробок,відкривши їх вона побачила білого кольору мереживну білизну,коротеньку білу обтягаючу сукню та кросівки,в одному кутку в коробці вона побачила чорну шкатулку відкривши її вона побачила ланцюжок з своїми ініціалами. Піднявшись із ліжка дівчина радісно підійшла до зеркала роздивляючись шию на якій гарненько висів ланцюжок. Після цього дівчина прийняла душ і одягнувшись пішла на кухню де уже сидів Марк з Сатаною розмовляючи як завжди про пекло.
— Добрий ранок.-промовили одночасно обоє чоловіків за столом 

— Добрий ранок в інший раз,якщо будете робити такі сюрпризи то кладіть їх на тумбочку,а то я можу случайно вколотись в сні,або зімяти коробку.-промовила Нора сідаючи за стілець напроти Марка.

— Який подарунок? Які коробки? Про що ти зіронька моя говориш?- спитав не розуміючи що відбувається Сатана 

— Букет і цей наряд разом з кулоном. Тільки не кажіть що це не ви нікого іншого тут немає. 

— Зіронька моя я нічого не робив, і тим паче не купував і клав біля тебе це.- сказав Сатана перевівши погляд на Марка 

— Що ви на мене так дивитесь? Я нічого не робив, я навіть в її спальні не був. Коли ми повернулись я пішов в свою спальну і майже одразу заснув,а зранку я був у вас в кабінеті.-звернувся Марк до Сатани 

— І хто ж мені це приніс? Привид? 
— Ти б так не жартувала зважаючи на те,що ми в аду.-сказав батько подивившись на доньку.

Сатана зрозумів від кого цей подарунок,але вирішив нічого не говорити Норі і вирішити цю справу один. 
Але не все так просто доля юної Нори здивувала всіх навіть самого Сатану.

Що ж такого сталося подумаєте ви,в житті Нори сталося багато змін і вони й надалі змінюються в дивну,мало зрозумілу річь. 

Поснідавши дівчина вирішила прогулятись по саду і гуляючи між трояндами в голові дівчини лунали слова батька, що подарунок не від нього та сам подарунок. Чудовий подарунок, кулон уже був у руках дівчини мініатюрний ланцюжок золотий і тендітні букви “ ЕЛ” прикрашені зеленими камінцями. Цей кулон був неймовірним і це мабудь єдиний подарунок за все її життя, окрім звісно зміни життя.

Дівчина гуляла думаючи про те від кого міг би бути цей дарунок і в голові возник образ Колла, як він говорив про неї, зорі як він з острахов торкнувся її руки. Згадуючи це на обличчі дівчини засяяла посмішка, щира посмішка. Вперше вона відчула себе бажаною не через своє тіло чи імя, а через те що вона є, нею поцікавились через її любов до зірок та книг. Її вперше по справжньому слухали не перебиваючи і підтримували її це і відрізняло Колла від Ніколаса який зацікавився її тілом в тому клубі, або ж Марка який мабудь цікавитсья її “ідеальний” королівським життям, а ось Колл незнав її взагалі і слухав її.