Розділ двадцятий

Танцюючи дівчина забула про всі проблеми, їй було настільки добре в компанії Ніколаса,що вона просто розслабилась і отримувала задоволення від вечора. 

Зайшовши в туалет щоб підфарбувати губи дівчина дивилась на своє обличчя та тіло і в зеркалі побачивши обличчя Ліліт Нора повільно повернувшись сказала:

— Що тобі від мене потрібно?

— Твоєї смерті,ти забрала в мене все.Ти знищила мене і я це просто так не залишу.-сказала Ліліт поки її очі сльозилися.

— Я зіпсувала тобі життя? Ти хоч сама в це віриш? Я повернулась тільки тиждень тому, і за цей час нікому нічого не псувала. Я взагалі нічого не робила, за все своє життя я нікому поганого не робила бо це робили зі мною. - зриваючись на крик каже Нора.

— Ти завжди все псуєш спочатку Самаель,потім Люцифер і ти винна в тому що я відчувала через тебе коли ти з’являєшся то ти стаєш королевою, а я перетворююсь в непотрібну жабу. 
— Що ти верзеш який Самаель і Люцифер ти зійшла з розуму? 
— Ні, чому ти просто не зникнеш? Чи тобі подобається робити боляче іншим? Хоча що я таке питаю я ж знаю відповідь. Не просто так тебе назвали лисиця-вбивця. 

— Що? Ти мене переплутала Ліліт.-сміючись відповіла Нора після чого розвернувшись вийшла і попрямувала надвір навіть не попрощавшись з Ніколасом. В цей момент їй було всеодно на всіх вона хотіла побути наодинці.

Нора просто йшла по дорозі і наткнувшись на парк вирішила прогулятись по ньому, на дворі було темно і доволі тепло зважаючи на те,що зараз квітень. Нору не лякало що зараз ніч,вона розуміла що може подумки убити людини до того ж їй подобалось гуляти або навіть просто дивитись на краєвиди вночі. 
По дорозі в парці дівчина побачила кафе і вирішила зайти туди,Нора хотіла пити води до того ж вона зголодніла. В середині не було більше нікого крім офіціантів,які прибирали столики. 
— Доброго вечора,а ви ще працюєте.-спитала дівчина.

— Звісно- усміхнувшись відповів хлопець років 18.- Ось сідайте за будь який столик.

Нора сіла за один із столів і переглядаючи мені вона вибрала вишневий сік і ягідне морозиво. Не пройшло і 5 хвилин,як хлопець поставив на стіл замовлення після чого пішов. Нора спокійно їла морозиво дивлячись у вікно,поки на її телефон не прийшло повідомлення.

— Ненавиджу тебе, ти все псуєш. 
Дівчина зрозуміла хто це написав і усміхнувшись відставила телефон подалі після чого заплативши за замовлення вийшла із кафе і попрямувала далі. 
— І куди ти втекла?-почувся чоловічий голос ззаду. 

Розвернувшись дівчина побачила Ніколаса. Дівчина продовжила спокійно йти сказавши: 

— Мені стало сумно і я вирішила погуляти. 
— Чому не сказала мені, я б пішов з тобою до того ж вночі дуже небезпечно гуляти одній такій гарній дівчині в цій коротенькій сукні.-зрівнявшись з Норою відповів хлопець 

— Я можу сама за себе постояти, мені не потрібна охорона.-спокійно але водночас впевнено сказала дівчина.

— Я уже зрозумів.- з усмішкою відповів хлопець.-- Можу я прогулятись з тобою?

— Навіщо?- зупинившись і повернувшись до Ніка обличчям запитала Нора з настороженістю.

— Тому, що мені хочеться проводити з тобою час, просто розмовляти під час прогулянки. Без жодних хтивих ідей.