Розділ сімнадцятий

Колл та Нора залишилися сидіти на м’якій землі біля водоспаду. Місячне світло лагідно осявало їхні обличчя, а тихий шум води і шелест трави створював дивну магічну атмосферу.

— Дивись на ті зорі, — прошепотіла Нора, піднімаючи голову до неба. — Вони такі яскраві сьогодні… ніби шепочуть щось тільки нам.

Колл кивнув і сів трохи ближче, не торкаючись її, але відчуття тепла його присутності вже обволікало Нору.

— Знаєш, — тихо промовив він, — мені завжди здавалося, що зорі — це маленькі вогники надії. Коли дивишся на них, забуваєш про всі тривоги.

— Мені подобається твоя уява, — усміхнулася Нора, дивлячись у його очі. — А я… я завжди думала, що зорі — це як нагадування про тих, хто далеко, але при цьому завжди поруч у думках.

Він посміхнувся, легенько нахилив голову, роздивляючись її профіль.

— Тобі подобаються романтичні речі, так? — запитав він.

— Мабуть… — тихо відповіла Нора. — Просто зараз я відчуваю себе дуже вільною. Тут, під зорями, поруч із тобою, здається, що весь світ може зупинитися на мить. Я можу відкинути все, що позаду і бути тут, якою є. 

Колл нахилився трохи ближче, і тихо:

— Я хочу, щоб ти знала… ти неймовірна, Нора. Коли дивлюся на тебе, ніби бачу не тільки твою красу, а й всю твою силу і внутрішнє світло.

Нора відчула, як серце трошки забилося швидше, і вона усміхнулася, відводячи погляд на водоспад:

— А ти… ти мені здаєшся таким спокійним, але водночас сильним. З тобою поруч ніби можна забути про страхи, і просто бути собою.

Вони мовчки слухали шум води, а потім Колл, тихо і майже шепотом:

— Ти вмієш робити світ кращим, навіть просто своєю присутністю.

Нора відчула тепло, яке розлилося по всьому тілу, і відповіла:

— А ти… змушуєш мене відчувати, що все можливо. Навіть якщо це дивно, але… я хочу ще довго сидіти тут із тобою.

Колл м’яко посміхнувся і простяг руку, доторкнувшись до її:

— Тоді давай просто сидіти. І дивитися на зорі. Разом.

Нора тихо посміхнулася, взявши його руку, і вони залишилися сидіти біля водоспаду, загублені у світі спокою, ніжності та тихого романтичного щастя, коли все довкола здавалося зовсім далеким і неважливим.