Розділ другий

Лягаючи знову в ліжко дівчина боялась заснути, бо відчувала якусь напругу та страх , відчуття що станеться, щось погане. Дивлячись в стелю дівчина прислуховувалась до кожного звуку, оглянувши кімнату на всякий випадок вона подивилась чи нікого немає в кімнаті та у разі чого чи є якийсь предмет, який допоміг би їй захиститись, побачивши підсвічник у дальньому кутку кімнати дівчина акуратно піднялась з ліжка і почала навшпиньках іти до підсвічника коли почула в коридорі ледь чутні голоса, взявши в руки підсвічник дівчина сильно вцепилась в нього і підійшовши до дверей стала підслуховувати  розмову чоловіків:

— Ти відчуваєш, яка солодка в неї кров, це щось неймовірне і що найцікавіше це те, що вона сама сюди прийшла, перелякана вся, на очах сльози і я вирішив прийняти нашу гостю.

— Ну дійсно, запах від неї чудовий, але якщо її будуть шукати? Ти ж вже й так поплатився за напади, не можеш тепер вийти з будинку, тобі цього мало чи що?- говорить інший чоловік.

— Я її не заманював, вона сама прийшла в чому я тут винен?

— А якщо це якась перевірка ти подумай тільки, яка дівчина, звичайна людина могла потрапити сюди? Це щось дивне доволі.

— Ну якщо ж вона не звичайна людина тоді вона можливо нас одоліє, а зважаючи на те, як швидко вона прибігла і в якому стані була її не будуть шукати, а ми не будемо нелюдами, не будемо її вбивати ми тільки про дегустуємо, як дорогоцінне вино і все буде добре. Тобі красуне подобається наша затія?- питає Макар і серце моє падає в пятку вони ж не могли знати, що я не сплю тай тим паче підслуховую, але їх розмова це було щось, вони говорили так ніби хотіли мене з'їсти, канібали перша думка, а наступною думкою були вампіри. Але ж цього не може бути, правда ж?

— Не гарно мовчати коли тобі задали питання красуне.- голос хлопця вивів мене з роздумів і я розвернувшись направляюсь до вікна відкриваючи його і перелязячи коли двері різко відкриваються і на мене направлена пара очей.

— Ей ти куди?-кричить Макар коли я стрибаю і падаю на землю, я не можу зрозуміти яким чином, кімната була на першому поверсі, а з вікна це виглядало, як хороший третій і стрибнувши теж так відчувалось.

На роздуми в мене часу не було тому я піднімаюсь на ноги й починаю бігти куди очі глядять, подалі від будинку чуючи за спиною крик чоловіка та його біг, я пришвидшуюсь, стараючись втекти але оглядаючись чоловік все ближче і ближче до мене.

— Стій, зупинись не заходи в ті хащі.-кричить чоловік коли  я направляюсь у вир кущів, які сплетені між собою утворюючи арку, я не слухаючи нікого забігаю туди і падаю спотикаючись об коріння дерева, я повертаюсь побачити чоловіка та паралельно відповзаю назад, але чоловік зовсім не поспішає, а навпаки зупиняються коли доходить до арки і дивиться мені прямо в очі та в його очах читається щось схоже на жалість, але я піднімаюсь і грамаючи іду далі.

Коріння, лози ніби згущуються навколо мене та починають стискатись навколо мене, в легенях у мене все менше воздуху коли я падаю на коліна задихаючись і відчуваю дотик холодний до ноги ніби, як від змії повертаю голову і бачу лозу, яка закручується навколо моєї лодишки, я стараюсь витягнути ногу коли лози починають лізти до моєї талії, рук, ніг чим сильніше я стараюсь них позбутись тим їх більше поки лози не укутали мене в кокон і я не можу зробити подих, задихаючись, мій зір затумаюється і я розумію, що це мій кінець, далеко від нього я не пішла, коли краєм ока я бачу спалах світла і я потрапляю в темряву.