Розділ перший

Містика приваблює багатьох людей, і ніхто навіть уявити не може, наскільки вона небезпечна. Більшість людей мріють отримати якийсь подарунок від потойбічних сил або самим стати тісно пов’язаними з магією.
Вампіри, перевертні, демони, чаклунки в сучасному світі стали еталоном краси, ідеалом — і все це сталось через фільми, серіали, книги, які почали зображувати цих магічних істот гарними, багатими, щасливими.

Але виникає питання — чи насправді їхнє життя таке ідеальне й казкове?

«Безтолоч»; «Непотрібна ти нікому»; «Можеш померти — я навіть не заплачу»; «Іди звідси»; «Пішла вон із квартири»; «Ой, та ти скоро в двері не пролізеш»; «Ти жахлива»; «І кому ти така потрібна?»

В голові Нори крутились одні й ті ж фрази. Вони її вже навіть не ображали — їй стало на них байдуже, але вона їх пам’ятала: кожне слово, кожну інтонацію, кожну реакцію. Вона дивилась на зорі, думаючи про своє життя.
Скільки разів вона намагалась покінчити життя самогубством — але все дарма. Кожного разу вона виживала. Кожен чортів раз це настільки виводило її із себе, що врешті вона змирилась і почала робити все те, що хотіла, не зважаючи на думку інших людей. Так жити було легше — але тільки на перший погляд.

Кожен різкий рух біля дівчини був для неї сигналом до оборони — і ніхто навіть не помічав цього. Кожного разу Нора бачила людський егоїзм, і її найбільше забавляло те, що такі люди хочуть отримувати підтримку, любов, увагу, але віддавати те саме — не збираються.

— Ти знову починаєш? — почувся голос мами в коридорі.

— Ти не хочеш мене розуміти! Ти робиш те, що хочеш, а коли я щось хочу — ти просто кажеш, що це дурня, — сказав хахаль мами.

«Серйозно? Знову? Це вже ні в які рамки не входить! Десята година вечора — люди хочуть спати, а вони, як завжди, вирішили посваритись. А через годину будуть трахатись, ніби нічого й не було...»

Подумала Нора, після чого, взявши телефон, почала слухати музику. Раптом на телефон прийшло СМС від невідомого номера:

— Тікай з цієї квартири негайно.

— Що? Хто ти такий? — швидко надрукувала Нора.

— Я тобі все поясню, тільки негайно покинь цю квартиру й вийди надвір.

Нора не хотіла цього робити — їй здавалось, що це чийсь тупий жарт, але щось підказувало дівчині піти. Одягнувшись, вона вийшла з квартири, і, на диво, ніхто навіть не помітив, що її немає.
Нора спокійно вийшла й попрямувала в бік магазину, щоб купити воду. Тільки-но зайшовши в магазин, дівчина почула вибух. Озирнувшись, вона побачила, що будинку, з якого кілька хвилин тому вийшла, вже нема — на його місці залишилася гора цементу, уламків і тіл.

У Нори був шок. Вона не втрималась і, заридавши, вибігла з магазину, побігла куди очі бачать. Вона задихається від болю і власних сліз. Попри все, вона любила маму і не була готова до того, що її не стало.

Зупинившись, Нора витерла сльози й почала озиратись, намагаючись зрозуміти, де вона. Дівчина ніколи тут не була — це був нібито вигаданий ліс. Вона йшла, роздивляючись дерева й небо. Було темно, і дорогу освітлював лише місяць.
Довго блукала, поки не натрапила на невеликий будинок. Постукала. Двері відкрив хлопець років 25-ти, усміхнувшись, спитав:

— Хто ти така і що тут робиш?
— Я загубилась. Ви не підкажете, як вибратись?
— В тебе все добре? Ти така заплакана, щось сталось?
— Будь ласка, підкажіть, як вибратись із цього лісу. — ще раз сказала дівчина, бо не хотіла говорити про смерть мами.

— Давай ти переночуєш тут, а зранку я відведу тебе туди, куди потрібно. Ну, якщо, звісно, ти захочеш звідси піти. Добре?

Дівчина не зрозуміла на що натякає хлопець і не обдумавши согласилась на те, щоб переночувати в будинку.Зайшовши в будинок дівчина побачила доволі затишний інтер'єр.
— Я Макар. А ти?- запитав хлопець 

— Я Нора. 

— Приємно познайомитись Нора. Може налити тобі гарячого чаю?
— Ні дякую я не хочу 

— Ну як хочеш тоді ходімо я покажу твою кімнату. 

Дівчина нічого не сказавши махнула головою в знак згоди і тоді Макар пішов по коридору і зупинившись біля одної з дверей сказав: 

— Ось твоя кімната.- відкривши її він добавив.- Якщо тобі щось знадобиться то моя спальна навпроти. 

— Добре, дякую. 

Закривши за собою двері Нора роздягнулась і лягла на ліжко через декілька секунд дівчина уснула. 

Сон дівчини був неспокійний вона ворочилась і невдовзі прокинулась з почуттям, що хтось на неї дивиться. Відкривши очі Нора побачила Макара який стояв біля ліжка і дивився на неї, дівчина закричала. 

— Що ти тут робиш?-спитала Нора.

— Я приніс тобі чаю і побачивши що ти спиш вирішив поставити його на тумбочку, а ти прокинулась і злякалась. Вибач я не хотів тебе налякати.- сказал хлопець після чого розвернувшись покинув кімнату.