Подарунок

3

Кожної ночі Солодії не спалося, тому вона, коли усе місто лягало спати, виходила з палацу на прогулянку.

І кожної ночі з'являвся рожевий кінь.

Але Соломія відмовлялася на нього сідати.

Так пройшли наступні десять ночей після тих перших двох.

І ось нарешті почалася тринадцята ніч, коли перед Соломією з'являвся рожевий кінь.

- Соломіє, сідай на мене, - попросив рожевий кінь.

Дівчина не роздумуючи сіла на свій подарунок та знов разом з ним опинилася в іншому світі.

Вони знов стояли перед палацем.

Рожевий кінь одразу перетворився на молодого тридцятирічного хлопця.

Соломія та Велемир разом увійшли у палац.

Там все також стояли нерухомі прозорі відтворення людей.

Все також різнокольорове світло зазирало у викокі вікна палацу, створюючи казкове відчуття, граючись різнокольоровими відблисками зі статуями людей.

Соломія підійшла близько до Велемира та поцілувала його, одночасно обіймаючи та притискаючи до себе.

Ці двоє цілувалися довго, не помічаючи, що відбувається навкруги.

А навкруги поруч з ними оживали ці неживі прозорі статуї.

Тепер палац був повен людей, які дивилися на закохану пару.

Нарешті хтось позвав:

- Доню, я так рада тебе бачити.

Соломія відпустила свого коханого та подивилася в сторону голосу.

Перед нею стояла жінка, яка з ніжністю дивилася на дівчину.

- Мамо! - покликала Соломія та кинулася в обійми цієї жінки. - Мамо! Я все згадала!

Подобається

#5161 в Фентезі
#1459 в Містика/Жахи

Відредаговано: 26.06.2025