1

1

Кінь та Соломія опинилися серед рожевих річок, що текли по розпеченому камінню. Але рожевому коню було не боляче стояти на цих брилах.

- Тобі не боляче? - запитала Соломія в рожевого коня. - Я вже, сидячи на твоїй спині, відчуваю жар від цього каміння.

- Ні, Соломіє, я не відчуваю цього зовсім. Якщо тобі гарячо тут, я одразу віднесу тебе туди, де ти зараз повинна бути. - відповів кінь.

- Куди?

- Зараз побачиш.

Кінь побіг рожевими річками та розпеченим камінням, ніби ці ріки були глибиною не більше півметра.

Поруч проносилися дивні птахи, схожі на ромашки з крилами, в яких пелюстки гралися з вітром, ніби перешіптуючись з ним.

Кінь нарешті зупинився.

- Можеш злізти з мене. Далі ми підемо пішки. - повідомив кінь.

Соломія злізла з коня - і він одразу перетворився на парубка. Високого струнково чорнявого кароокого парубка з дуже прямою спиною у сорочці, з виріза якої виднілися сильні груди, на яких густо росло таке ж чорняве волосся.

При першому погляді на хлопця Соломія вже не могла відвести від нього очей, наскільки гарним він був.

Прямий невеликий ніс та уважний погляд додавали ще більшої вроди молодому чоловіку.

- Йди за мною. - запропонував хлопець.

- А як тебе звуть? - запитала Соломія, нарешті отямившись.

- Велемир, - відповів парубок, зустрівшись своїм поглядом з поглядом дівчини.

Соломія розчинилася в цих розумних карих очах, відчуваючи, що її дихання починає затримуватися, що вже важко дихати та взагалі розуміти, що відбувається.

Від хвилювання дівчина втратила свідомість.

Прийшла до тями у своєму ліжку в темному палаці під землею, де жила та працювала прибиральницею.