Подарунок
Пролог
У темному лісі на високій темній горі стояв один палац.
Життя у цьому королівстві було овіяне темрявою.
Дівчина вийшла з палацу на прогулянку перед сном.
Усі інші готувалися до сну, бо лише уві сні можна було побачити світло, яке давно згасло у цьому світі.
Світло лише снилося кожному з мешканців дивного королівства.
Кожному, окрім цієї дівчини, яка зараз без дозволу таємно залишила палац, щоб насолодитися ще не такою темною темрявою, яка зараз прийде у нічний час.
Раптово перед нею ні з відки з'явився рожевий кінь, ніби він намалювався у порожнечі простору.
- Соломіє... - тихесенько покликав він дівчину, яка дивилася на нього широко розплющеними очима. - Я - твій подарунок.
- Від кого? - запитала Соломія.
- Згодом дізнаєшся. Але про мене нікому не розказуй.
- Добре. Не розкажу. Ти будеш моєю таємницею, про яку я мріяла усе своє життя.
- Твоє життя - це суцільна таємниця. Ти сама не знаєш про нього.
- Так розкажи мені. - попросила Соломія.
- Ще не прийшов час. Ти дізнаєшся згодом. Сама. А зараз сідай на мене. Я тобі покажу інший світ.
Соломія сіла на свій подарунок від незнайомої їй людини. Чи нелюдини...
Перед ними поплив простір - і вони розчинилися у ньому...