4

Час йшов, святкові дні минули. Вихідні також. Наталя як завжди ходила на роботу та додому, на щось інше сил не вистачало.

І попри те, що хвилювання трохи вляглись, чи вона просто звикла жити в такій напрузі. На цю ситуацію вона нічим не може вплинути. І хоч, роботи в цей період було не дуже багато, Наталя все одно скажено втомлювалася, що коли приходила додому, пила гарячий чай та лягала спати.

З Романом Павловичем часто говорила по телефону, тепер вони більше спілкувалися. Їм обом це було потрібно. Підтримувати зв’язок з людиною, котра була небайдужа Андрію.

Якось зранку, коли Наталя запарила свою улюблену каву, і від її аромату, котрий вона завжди обожнювала, затошнило. Тоді дівчина пригадала ще одну дуже важливу річ, яка вилетіла їй з голови. Та й не до того їй було, щоб рахувати якісь там дні, та й на фоні стресу, який вона переживала, то її жіночий цикл міг збитися.

Але дивне відчуття, чи точніше бажання, щоб це було так, підказувало, що Наталю чекає сюрприз. Точніше Наталя уже носить в собі цей подаруночок від коханого.

Не гаючи часу. Одразу по дорозі на роботу дівчина забігає в аптеку, щоб купити кілька тестів на вагітність. Очі світяться, щоки наливаються здоровим рум’янцем. Навіть легка тошнота не може зменшити цього радісного хвилювання перед тим, як дівчина пересвідчиться в тому, що і так вже вважає за факт.

Наталя ледь дочекалася закінчення робочого дня, щоб прийти додому, та переконатися в своїх підозрах.

І коли стояла в ванній кімнаті і дивилася на цю тоненьку смужку з двома яскравими полосками, ледве стримувала сльози радості. У неї буде малятко. Від її коханого Андрія. За підрахунками вона це диво носить в собі близько двох місяців. Ось приїде Андрій, і як вона його потішить… про те, що цього може не статися, дівчина навіть думати не збирається.

З її таких щасливих і радісних думок вивів дзвінок, що лунав по всій квартирі. Хтось чекає її на порозі.

Дівчина з щасливою усмішкою на устах відчиняє двері, і бачить напроти стривожене обличчя Романа Павловича. А він не чикаючи від неї жодних питань просто повідомляє.

- Знайшли. Живий, проте в комі. І доволі довго. – з цими словами чоловік заходить до квартири.

Роззувається, скидає верхній одяг та проходить до кімнати, не чекаючи запрошення.

Наталя також приходить в себе після такої новини та слідує за чоловіком, перед тим зачинивши двері.

Сідає напроти та починає розпитувати усі деталі. Роман, сидить та розповідає усе, що сам знає. Втомлений, не виспаний, з зморшками біля очей та мішками під ними. Та ті самі очі зараз сяють блиском надії і радості. Його син знайшовся. Зовсім скоро він буде поряд. Ні, не вдома. В лікарні, але поряд.

- І в мене є для вас новина. – після того, як Роман Павлович поділився своєю інформацією, Наталя вирішила і йому одразу розповісти свою радісну новину…

Мабуть, таки Бог почув їх молитви, і кожному вручив той подарунок, що був найбільше потрібний.

Дякую за увагу!