Глава 8.

Настя швидко побігла у спальню та натягнула теплі джинси та светр — на вулиці сьогодні було холодно. Потім вона знову вийшла до Паші у вітальню.

— Сподіваюся, мені можна носити мої улюблені джинси та светри хоча б у вихідні? — запитала Настя у нього.

— У вихідні можеш носити що завгодно, — заспокоїв її Паша. — А от для Дмитра одягай щось гарненьке. Ти готова, можемо їхати?

— Так, лише візьму ключі від машини.

— Не треба. Поїдемо на моїй.

— Ну, гаразд, — кивнула Настя. — Але після шопінгу привезеш мене назад додому. Не хочу їхати громадським транспортом.

— Добре, кошенятко!

Паша з Настею приїхали до найбільшого торгового центру міста та увійшли всередину. До Нового року залишалося зовсім небагато часу, тому у просторому холі на першому поверсі вже стояла велика ялинка, прикрашена різнокольоровими кульками. Магазини теж подбали про новорічний декор, оздобивши свої вітрини яскравими гірляндами з бурульок та мерехтливих вогників. Настя любила приїздити у торговий центр напередодні новорічних свят. У ці дні тут панувала особлива атмосфера. Яскраве передчуття свята, очікування дива.

— То яку сукню я маю купити для неформальної вечірки? — запитала Настя у Паші.

— Обирай за своїм смаком, а я скажу тобі свою думку, — відповів Паша.

— Гаразд, тоді ходімо! Але попереджаю, шопінг може затягнутися!

— Оце вже ні! — заперечив Паша. — Маєш дві години на те, щоб передивитися весь асортимент та обрати вбрання. Я не збираюся стирчати тут з тобою до вечора!

— Та жодна дівчина не встигне обрати новорічну сукню за дві години! — обурилася Настя.

— О, тоді я вітаю тебе! Ти маєш можливість встановити рекорд! — посміхнувся Паша.

Настя рішуче рушила до найближчого магазину. Передивляючись сукні, що висіли на вішаках, дівчина помітила декілька симпатичних варіантів вбрання. Але Паші вони зовсім не сподобалися, тому він навіть не дав Насті приміряти ці сукні. У другому та третьому магазинах ситуація повторилася. Настя втратила терпіння та промовила:

— Такими темпами ми нічого не купимо навіть за шість годин! Чим тобі не догодили всі ті сукні, що ми бачили?

— Вони якісь… звичайні, — відповів Паша. — Стандартні, без родзинки. Тобі потрібно знайти щось особливе. Щоб Дмитро не міг відірвати від тебе очей!

— Дмитру завжди подобався мій стиль одягу, — заперечила Настя.

— Ага, а потім він тебе покинув, — зауважив Паша.

Почувши цю репліку, Настя не стала сперечатися та опустила очі. Насправді, Дмитро ніколи не робив їй компліментів, що вона гарно виглядає у якомусь вбранні. А от Вероніці він постійно про це каже. Мабуть, Паша має рацію. Не вмієш ти, Настю, обирати одяг. Паша, здається, помітив, що вона замовкла та промовив:

— Пробач, кошенятко, не втримався! Мені не слід було про це згадувати.

— Нічого, — Настя вказала йому рукою на ще один магазин. — Ходімо туди. Там має бути великий вибір.

Коли вони увійшли до магазину, Настя відчула, що у неї розбігаються очі. Здавалося, що тут зібрали усі найстильніші та найкрасивіші сукні. Навіть Паша визнав, що у цьому магазині можна нарешті щось приміряти. Дівчина обрала три вбрання, що сподобалися їй найбільше та пішла у примірочну. Паша залишився чекати на неї у залі.

Спочатку Настя приміряла золотисту сукню прямого крою з відкритою спиною та ліфом, декорованим блискучими камінцями. Потім вона одягнула червоне вбрання з глибоким декольте та відкритими плечами, яке гарно сіло по її фігурі. В останню чергу Настя приміряла блакитну сукню, оздоблену мереживом. Всі три вбрання надзвичайно сподобалися їй. Настя бачила, що вираз обличчя Паші теж змінився, коли він побачив її у кожній з цих суконь. Якщо навіть цьому прискіпливому критику сподобалося, то Дмитро точно буде в захваті!

Настя знову натягнула на себе джинси та светр, а потім вийшла з примірочної до Паші.

— Що скажеш? — запитала вона.

— Всі три дуже гарні, — з посмішкою промовив Паша. — Обирай на свій смак.

— Вони такі класнючі… — протягнула Настя. — Я не знаю, яку обрати. А яка тобі найбільше сподобалася?

— Особисто мені найбільше сподобалася блакитна, — відповів Паша. — У ній ти виглядаєш дуже… ніжно та романтично. А ще вона надзвичайно пасує до твоїх сіро-блакитних очей.

— Ти ба! — здивувалася Настя. — Ти навіть помітив, що у мене сіро-блакитні очі? Зазвичай людям здається, що вони просто сірі.

— Лише на перший погляд, — Паша уважно дивився у її очі. — Але якщо придивитися, то помітно, що твої очі мають блакитний відтінок. Особливо коли ти весела. А от коли ти сердита або сумна, вони стають сірими.

— Здуріти можна! Коли ти встиг мене так роздивитися?

— Я не роздивлявся, — заперечив Паша, поспіхом відводячи від неї погляд. — Просто я спостережливий.

— Гаразд, то нехай буде блакитна сукня! — кивнула Настя. — Віднеси її, будь ласка, на касу. А я піду до полиць із взуттям. Може знайду щось на свій 36 розмір. Треба підібрати туфлі до мого гарненького вбрання.