Глава 2.

Робочий день тягнувся дуже повільно. Дмитро більше не заходив до відділу продажів. Настя дуже боялася перетнутися із ним у коридорі, але цього не трапилося. Дмитро одразу пішов до керівництва, а решту дня провів у кабінеті з іншими програмістами, які вводили його в суть справ. Настя відчула полегшення, коли робочий день нарешті закінчився. 

Приїхавши додому, дівчина прийняла гарячу ванну та приготувала вечерю. Дуже хотілося зателефонувати Олі, але Настя пам’ятала, що у сестри сьогодні нічне чергування, тому вирішила не відволікати її. Одягнувши короткий теплий халатик, дівчина вже збиралася ввімкнути якийсь бойовик, щоб трохи відволіктися від своїх переживань, аж раптом у двері її квартири подзвонили. Настя не мала уявлення, хто міг до неї прийти о такій годині. Відчувши цікавість, вона відчинила двері та одразу ж побачила на порозі Дмитра.

— Привіт! — посміхнувся він.

— Привіт! — Настя зовсім розгубилася від несподіванки. — Що ти тут робиш?

— Мені дуже захотілося тебе побачити… — Дмитро із посмішкою оглянув дівчину, трохи затримавши погляд на її струнких ніжках. — А ти так і будеш мене тримати на порозі?

— О, пробач… — Настя впустила Дмитра у невеликий передпокій та замкнула двері зсередини. — Навіщо ти хотів мене бачити?

— А ти сама як думаєш? — раптом Дмитро підійшов зовсім близько, обійняв дівчину швидким, рішучим рухом та легенько доторкнувся губами до її губ, а потім прошепотів. — Я страшенно скучив за тобою!

Настя відчувала, що їй бракує повітря. Дмитро знову нахилився до неї, даруючи пристрасний поцілунок. Настя почала швидко розстібати ґудзики на його верхньому одязі, поспіхом стягуючи з Дмитра тепле пальто. Він на секунду відійшов від дівчини, щоб зняти взуття, а потім знову міцно притиснув Настю до себе. Вправні пальці Дмитра швидко розв’язали пояс її короткого теплого халатика та ковзнули під нього. З губ Насті злетів солодкий стогін задоволення. Дмитро зрозумів, що він прийшов сюди недаремно. Продовжуючи цілувати дівчину, він підхопив її на руки та рушив у спальню.

Настя лежала на плечі Дмитра та почувалася неймовірно щасливою. Хто б міг подумати, що цей чоловік прийде до неї у перший же вечір після повернення додому? Схоже він дуже скучив за нею, між ними ще ніколи не було такої шаленої пристрасті.

— Я дуже рада, що ти повернувся, — прошепотіла Настя, лагідно провівши рукою по його грудях. — Я так сумувала після розставання с тобою!

— Так, я помітив, що ти дуже скучила! — Дмитро ніжно гладив її по плечу, уткнувшись носом у волосся дівчини. — Мені було дуже добре з тобою, але зараз я маю йти додому.

— Куди?! — Настя підвела голову та невдоволено подивилася на нього. — Вже пізно, лишайся у мене!

— Не можу, маленька! Завтра рано їхати на роботу, — Дмитро випустив її з обіймів та сів на ліжку.

— Ну то в чому проблема? Поїдемо разом, — Настя теж сіла, притиснувши до грудей ковдру. — Ми з тобою працюємо в одному офісі, ти забув? І ми можемо поїхати на роботу разом.

— Щоб всі помітили, що я ночував у тебе? Я дуже не хочу, щоб про мене почали ходити плітки у перший же день після мого повернення, — побачивши, що Настя стала сумною, Дмитро підморгнув їй. — Не сумуй, маленька! Я знову вдома. Ми з тобою ще не один раз опинимося разом у твоєму зручному ліжечку!

Дмитро вже майже одягнувся. Застібнувши ремінь на джинсах, він підійшов до Насті, чмокнув її у щоку та промовив:

— Проводити мене не треба, залишайся у ліжку. Добраніч!

Сказавши це, Дмитро вийшов зі спальні. А ще через декілька хвилин Настя почула, як за ним закрилися вхідні двері. Що це було? Спочатку він приходить до неї та з порогу починає її цілувати. А потім ось так розвертається та йде геть, бо не хоче з’являтися разом з нею в офісі вранці. Ну поговорили б про них на роботі пару днів, що у цьому страшного? Настя відчула внутрішню образу на Дмитра та вже починала сердитися на себе за те, що так швидко впустила його до себе. Але як можна було не впустити? Вона ж дійсно дуже скучила за ним.

Наступний ранок видався морозним та сонячним. Настя погано спала цієї ночі та дуже хотіла побачити Дмитра. Треба поговорити з ним про те, що трапилося між ними вчора ввечері. Настя зовсім не хотіла приховувати від всіх, що вони з Дмитром знову разом і не могла зрозуміти, чому він прагне тримати це в таємниці.

Робочий день щойно розпочався, а офіс лише починав жити у звичайному жвавому ритмі, коли до відділу продажів увійшов Віктор Анатолійович. Настя та решта співробітників одразу ж відволіклися від роботи. Начальник відділу продажів часто заходив до своїх підлеглих на початку нового робочого дня, але сьогодні він був не один. Слідом за Віктором Анатолійовичем до кабінету увійшла гарненька дівчина. На вигляд їй було не більше 25 років. Дівчина була одягнена у чорну шубку та коротку темно-синю сукню, яка прекрасно сиділа на її тендітній фігурі та відкривала її стрункі ніжки у чорних чобітках на високих підборах. Незнайомка мала довге густе волосся темно-русявого кольору, яке обрамляло її витончене личко м’якими хвилями.

Віктор Анатолійович вказав дівчині на вільний стіл, що стояв у кутку кабінету. Настя бачила, що її начальник теж не одразу зміг відвести погляд від цих струнких ніжок. Минулого місяця Віктору Анатолійовичу виповнилося сорок, але завдяки регулярним заняттям у спортзалі він підтримував своє тіло у гарній формі. Безпосередній начальник Насті мав дружину та 14-річну доньку, але все одно не зміг встояти перед спокусою. Ох вже ці чоловіки!