ПОДАРУНКОВА ЦЕРЕМОНІЯ

Спеціальний придворний довго й нудно розповідав про те, що подарунки слід приймати з посмішкою, вдячно кланятися, не можна репетувати від радості, кидатися на шию принцу з обіймами й поцілунками… і взагалі…

“Ага, - подумала Оффі. - Стояти, як лялька, розгорнути подарунок, зробити свою справу і знову завмерти непорушно. Наче солдати якісь”. 

Їй стало нудно і вона почала роззиратися навколо. Раптом побачила у стіні дверцята, а там якесь сяйво. Дівчині стало цікаво і вона прошмигнули туди. Просто подивитися. Адже ніколи не бувала в замку драконів. А він виявився таким гарним всередині, величним, багатим і повним несподіванок.

За дверима виявилася кімната, заповнена подарунками. Різними коробками, маленькими скриньками, обв’язаними яскравим серпантином, пакунками і пакуночками в блискучих обгортках. Усе це було звалено в кутку. А на підлозі сидів якийсь хлопець і пакував подарунки. Схожий був на слугу, бо одягнений був у простий одяг, а не святковий.

Оффі тихенько підійшла ближче і помітила, що пакує він подарунки якось дивно. Спочатку бере коробочку праворуч, обмацує її, потім, так нічого в неї не поклавши, закриває, намотує барвистий папір, обв'язує яскравою стрічкою чи серпантином і потім щось шепоче в той готовий уже подарунок. Коробочка блимає яскравим сяйвом, неначе на неї подіяли магією. І вже тоді хлопець недбало кидає подарунок у купу таких самих, під стіною. Дивним було те, що хлопець не дивився на подарунок і на свої руки, а погляд його, непорушний і наче мертвий, спрямований був перед ним. Дівчина зрозуміла, що цей чоловік незрячий. 

- Це неприпустимо, - підійшла ближче Оффі. - Змушувати сліпого пакувати подарунки. Ти ж незрячий? Я бачу, що так і є!

Хлопець здригнувся, обернувся на голос дівчини, але “дивився” не на неї, а кудись вбік. 

- Хто тут? - спитав він незадоволено. - Іди геть. Мені не потрібні співчуття. І взагалі, я зрячий, просто...

- Та яке співчуття?! - перебила його обурено Оффі, не дослухавши - Якщо ти тут служиш, у драконів, то вони могли б тобі дати більш відповідну роботу. Наприклад, ти міг би вирізати сніжинки з паперу. Якщо ти не бачиш, то твої пальці точно гарно відчувають речі, той же папір! У мене бабуся в останні роки свого життя майже осліпла, жодні цілителі і магія не могли допомогти, то ми придумали їй заняття, бо вона не могла сидіти спокійно і нічим не займатися. І знаєш, чим вона займалася?

Оффі підійшла ближче і сіла поруч із хлопцем на долівку.

- Чим же? - мимохіть зацікавився той.

- Вона в'язала! Чудові теплі речі. Пледи, шарфи, хустки! Це були найтепліші, найзатишніші речі, які я тільки бачила і відчувала! - захоплено почала розповідати дівчина.

- Як можна в'язати, коли ти сліпий? - здивувався той.

- Руки бачать! Отак розповідала бабуся. Але майстерність прийшла з часом, звичайно, - пояснила Оффі. - Проте тобі дали роботу, яку ти явно не робив раніше. Так не можна. Давай я допоможу! Але що ж сюди класти, в ці коробочки? Де презенти?

Дівчина схопила одну коробочку, почала її складати.

- Ні, - злякався хлопець. - Я повинен сам! Я вкладаю туди магічні подарунки через заклинання!

- Добре, я загортатиму коробочки, а ти вкладай подарунки! - погодилася Оффі.

І вони почали працювати разом.

Справа пішла швидше, і незабаром всі подарунки було запаковано. Оффі піднялася на ноги. Хлопець теж підвівся і дівчина допомогла йому, взявши за лікоть. Вони опинилися близько одне біля одного, і Оффі навіть здалося, що він дивиться просто на неї, тому зашарілася, опустила погляд. І раптом скрикнула від здивування.

- Ой, а у мого знайомого теж таке татуювання на руці. У вигляді червоного дракона. Він працює в крамниці біля Центрального поштового відділення. Я часто туди їжджу, щоб відправити нашим замовникам вовняні речі. У нас вівчарня за містом. Тато вирощує овець і з їхньої вовни ми робимо теплий одяг, ковдри, пледи… І там познайомилися з Аріасом… Він чудовий хлопець…  

Хлопець раптом висмикнув руку і спохмурнів. Хотів щось відповісти, але прочинилися двері й до кімнати забіг пишно вбраний чоловік.

- Швидше, швидше, нас вже чекають! Церемонія ось-ось почнеться!

Він схопив незнайомого хлопця за руку і потягнув за собою, залишивши Оффі саму в кімнаті з подарунками. Вона теж побігла за ними і побачила, що останні дівчата-претендентки на руку принца драконів зникають за дверима - всі поспішали на Подарункову Церемонію.  

Святковий новорічний зал у королівському палаці драконів вражав своєю величністю та магічними дивовижами. Стіни з чорного обсидіану мерехтіли, ніби були пронизані вогняними потоками.

У центрі залу знаходилася гігантська ялинка, прикрашена не звичайними прикрасами, а маленькими магічними сферами, всередині яких палали мініатюрні вогники. Вони кожної секунди змінювали колір. А на верхівці ялинки виблискували яскраві кришталеві крила дракона.

По залу були розставлені кам'яні столи з ніжками у формі драконячих ніг із пазурами. Біля столів гості пригощалися напоями й різноманітними смаколиками.

А ще по всьому залу літали золоті й срібні дракончики, маленькі, майже прозорі магічні істоти. І взагалі, тут панувала святкова атмосфера, повна давньої магії, сили драконів та зимового дива. В Оффі аж подих забило, коли вона увійшла і побачила цю красу.