Перший поцілунок

Приїхавши в Скайд я вже й не згадувала про те, що побачила на картах Каміла. Мені було все це не важливо, я з нетерпінням чекала зустрічі з Денні. Він подзвонив мені і сказав, що ми скоро зустрінемось, Діна мала поїхати з дитиною до батьків і в нього випала можливість побачитись. Не скажу, що я не зраділа, я була супер щаслива, адже я його не бачила близько місяця. Я дуже переживала перед нашою зустріччю, я так за ним скучила, нарешті можна було поговорити з ним віч-на-віч. Звісно, ще я дуже соромилась, він був такий гарний: брюнет з карими очима, які зводили з розуму, а ця білосніжна усмішка закохувала з першого погляду, високий, спортивної зовнішності з широкими мускулистими плечима та смуглою шкірою, ну як в нього неможливо було закохатися!? Характером він не був ідеальний, занадто прямий, іноді міг сказати якусь грубість, звичайно це бувало рідко, але навіть якщо й бувало, то зводилось до жарту, але навіть і погані його сторони я любила, хоча було їх і не багато, здебільшого він здавався мені добрим, довірливим, тим , котрий завжди прийде на допомогу близькій людині, і якщо треба, завжди поділиться останньою річчю , яка в нього є. Я любила його за те, що він просто є, хоч поки і не зі мною. Тому я не уявляла, як дивитися йому в очі, як себе поводити з людиною, яка знає про мої почуття, я навіть трішки соромилась, думаю це було нормально для дівчини, яка ніколи ні з ким не зустрічалась, хоч мені і мало виповнитись вісімнадцять років. 
Майже дійшовши до парку, де ми мали зустрітись, я відчула як моє серце почало битися частіше, а дихання наче збилося з ритму, я була в очікуванні, що ось-ось, ще трішки і я його побачу, того котрий зводить мене з розуму, змушуючи йти на безглузді вчинки. 
Ще крок, іще, і ось він.
- Привіт Лея. 
- Привіт Денні. 
- Дуже радий тебе бачити, чудово виглядаєш, в принципі як і завжди.
- Дякую, ти теж! - промовила я, почервонівши.
Звичайно це помітив Денні і посміхнувся. Ми гуляли парком, розмовляючи про все на світі, він розповідав мені про що він мріє, адже всього цього не розкажеш по телефону, він був чудовим співрозмовником, з ним було цікаво у всіх сенсах, навіть моя сором'язливість кудись розвіялась, поруч з ним я відчувала себе спокійно і впевнено, я навіть забула, що є хтось інший, з ним було чудово проводити час.  Згодом ми пішли до моря, де шум хвиль наче наспівував пісні, складалася романтична атмосфера, сонце вже не сяяло так високо, і можна було нарешті насолодитись морським пейзажем. В цей момент здавалося ніби є тільки я і він, наче ми ніколи більше не розлучимось, що він завжди буде поруч зі мною, що в нього нема більше нікого іншого окрім мене. Мені так хотілося, щоб так було завжди. Я не хотіла руйнувати цю ідилію своїми питаннями, які не давали мені спокою, від тоді як ми вже провели разом декілька годин, але все-таки я наважилась і запитала: 
- А що далі? Хто я для тебе Денні? 
Підійшовши до мене ближче Денні подивився мені в очі і пригорнув до себе, а потім прошепотів: 
- Ти та, з ким я хочу бути по-справжньому!
Як же приємно було це чути, нарешті я відчула, що я йому потрібна, моє серце здавалось зараз вискоче із грудей, хоч і так не переставало битися тихіше з того часу як ми нарешті побачились. Я посміхнулась і знову зловила його погляд на собі, ці очі дивилися на мене так, як тільки дивляться закохані, тут було все ясно без слів. В цей момент я хотіла його обійняти, але згадала Діну і це привело мене до тями. 
- Денні, коли ти нарешті все вирішиш з Діною, ви вже похрестили сина і звичайно всі діти хворіють, але ж це не може тривати вічно!? Я хочу щоб ти був зі мною!
- Я буду, обіцяю! Ще трішки, зовсім трішки залишилось почекати, скоро маленькому рік, відсвяткуємо і я розійдусь з нею, потерпи благаю, для мене це дуже важливо, а поки давай будемо зустрічатися таємно, ми скоро будемо разом, ось побачиш! Ти згодна?
Я відчайдушно вірила йому і якби я не втомилася, я чекала, що настане день, коли він буде тільки мій. Звичайно я відповіла згодою, навіть і не подумавши, що стала його коханкою. Ми довго ще говорили, прогулювалися по морському пляжу, дуріли як діти, час з ним наче зупинився, я ні про що не думала окрім нас, я була така щаслива, хоч і ненадовго, я просто насолоджувалась, що він просто тут і зараз. Вже вечоріло і йому треба було повертатись, попрощавшись він міцно мене обійняв, а потім піднявши моє підборіддя, лагідно поцілував промовивши:
- Бувай Лея, не сумуй, скоро зустрінемось, тільки дочекайся і не забувай, ти дуже важлива для мене! 
- Бувай, я чекатиму! 
Денні сів у автобус і він рушив. Я стояла проводжаючи його поглядом і лиш той солодкий поцілунок на моїх вустах не давав мені заплакати, знаючи куди він зараз їде. 
Звичайно я буду тебе чекати по при біль і втому, і навіть якщо доведеться зазнати сорому. Я тебе дуже кохаю! - промовила я тихенько і пішовши додому з думкою, що це був найкращий день, який буде зігрівати мою душу до наступної зустрічі.