Зустріч з дівчатами

Наша розмова з Денні все не давала мені спокою, я довго думала, що врешті-решт може бути, якщо...Якщо я стану його, віддамся йому.  В мене ще ніколи нікого не було, а що якщо він просто використає мене аби розважитись і все одно залишиться з Діною, адже у них дитина. Мені було так страшно від однієї лиш думки. А може ні, якщо він сказав, що в нього є почуття до мене, але просто не може зізнатися, що кохає, адже в чоловіків так часто буває, але звідки мені знати, як у них буває, ну я просто часто бачила таке у фільмах, що їм важче зізнатись у своїх почуттях аніж нам жінкам.  З однієї сторони я ніби відчувала як на мене тиснуть, мені було важко вирішити, як правильно вчинити. 
У свій наступний вихідний я вирішила поїхати в гості до однієї зі студентських подруг, з якою ми вже не бачилась з того часу, як всі пороз'їжалися на канікули, хто додому, а хто по заробітках , як я наприклад. Про свою поїздку звичайно я розповіла Денні, він відповів, що буде дуже чекати на мене , коли я приїду. Я звичайно не зовсім зрозуміла, що він мав на увазі, як він буде мене чекати, якщо він навіть не біля мене, але мені було цікаво, що все це значило. Мою подружку звали Кетрін. Кетрін була єдиною дитиною у батьків, народженою дуже пізно, але при цьому вона не була розпещенним дівчиськом, хоча і мала все чого побажає. Здебільшого всі дівчата з якими я жила, були чудовими. Приїхавши до Кетрін, я дуже зраділа, адже я там була не сама, разом зі мною в гості приїхали також Тіна і Анна. Які ж ми були раді бачити один одного, хоча звісно не переставали спілкуватись по телефону. Чесно кажучи, всі ми неймовірно сумували за нашими вечірніми поседеньками та розмовами після пар. Кетрін познайомила нас зі своєю подругою Камілою, яка теж виявилася приємною співрозмовницею. Це був наш дівочий вечір після розлуки. Ми багато говорили, сміялись, їли смаколики і уявляли як пройде наш другий курс в коледжі. В один момент Кетрін звернулася до Каміли:
- Каміла, ти взяла свої карти? Може погадаєш нам!?
- Так, без проблем. 
Всі ми дивилися на неї з цікавістю. І тут дівчата відразу подивилися на мене. 
- Давай тобі, Лея? 
- Та ні , я не дуже у все це вірю, та й навіщо? Як буде так буде! Хоча мені дійсно хотілось , дізнатись, чи є в нас майбутнє з Денні. І звичайно це дуже цікавило дівчат, вони переживали за мене, адже бачили як у нас все заплутано і як мені важко. 
- Ну добре! - відповіла я.
- Скажи Лея в голос, що саме ти хочеш дізнатися?
- Недовго думаючи я промовила: " Чи є в мене майбутнє з Денні, що мене з ним чекає?"
Я збила колоду карт, і Каміла розкрила карти. Вона довго дивилась, а потім відповіла:
- Ти маєш зробити вибір, все ваше майбутнє залежить від тебе, він сам, поки не зробив вибір, він не знає чого він хоче, і тому плутає тобі голову, але я і не бачу поруч з ним, ту з якою він зараз, скоріш за все вони розійдуться.  Але знай, якщо ти обереш його, то не факт , що зостанешся щасливою, бо я бачу сльози, багато сліз і зраду. 
- Та все, досить, мені здається, що це зовсім не про Денні, я не думаю , що він мене образить, тим паче зрадить. 
Хоча як вони вчинили з Діною в мене за спиною, то можливо треба було й прислухатися до  Камілиних карт. На хвилину я навіть задумалась...
- Зачекай, я ще дещо бачу! Якщо все таки ти зробиш правильний вибір, то тебе чекає кохання, яке закінчиться подружнім життям.
- Хоч це радує! - посміхнулась я дівчатам. Я не дуже вірила почутому, але все-таки замислилась над сказаним.
Вихідні з дівчатами минули дуже швидко і було сумно розлучатися, адже ми чудово провели час, радувало тільки те, що через півтори місяці ми мали зустрітися знову, тільки в коледжі.  Настав час повертатися, на мене знову  чекали робочі будні.