Нове життя

Після цієї чудової новини я поїхала навчатись в Брестоль. Там я знайшла квартиру по доступній ціні, куди підсилили трьох чудових дівчат. Більшість квартир  винаймали декілька чоловік, адже так було дешевше та й веселіше. Адже, як я й сказала , що це було студентське містечко, і у мешканців був так би мовити бізнес на аренді житла для студентів. Все складалося краще, ніж я могла уявити, в мене з'явились нові друзі, я отримувала гарну стипендію, за яку могла себе побалувати чимось смачненьким, або ж новою косметикою,  чи одягом,  але й іноді доводилось заощаджувати, аби вистачало й на квартиру, бо гроші від мами я брати не хотіла, тому я намагалась сумлінно навчатись аби не злетіти зі стипендії. 
Навчання в коледжі мені дуже подобалося, було дуже цікаво слухати лекції лікарів, хоча і писати доводилось чимало. 
Щодо Денні, то ми продовжували спілкуватись, хоча здавалось, що з'явився якийсь холод між нами, наче він віддалявся,  наші розмови вже не були такими відвертими та теплими, як раніше. За останньою нашою розмовою , коли я запитала чому він не брав слухавку, коли я дзвонила, то у відповідь почула, що був на прогулянці з Діною.  Денні розповідав, що теж спілкується  з Діною, з моєю подругою, але це не більше ніж дружба,запевняв він мене, хоча які ще пояснення я мала б у нього вимагати, якщо ми навіть не були парою. З Діною, ми теж віддалились, вона не телефонувала мені вже так часто, як раніше, до того ж вона вже мала роботу, на якій їй вже точно було не до дзвінків. Вся в роботі , запевняла я себе, але навіть і думати не хотіла, що між ними щось є. Згодом ми зовсім перестали спілкуватись, мені дуже не вистачало наших розмов, я сумувала за ним, але подзвонити чи написати першою, так і не наважувалась. Так пройшов місяць. 
На вихідні я вирішила поїхати додому, вдома я бувала не часто, на відміну від моїх друзів, десь раз у місяць бо як і говорила, що намагалась заощаджувати. 
Ще десь півгодини часу і нарешті я буду вдома - подумала я, дивлячись скрізь вікно мого автобуса, а поки в той час, в моїх навушниках грала улюблена музика, наша з ним. 
 Автобус зупинився, вже час виходити. Тут як тут, на мене вже чекала мама. Ми міцно обійнявшись, попрямували додому. Там на мене вже чекав смачнюшій обід від мами, на весь дім пахла її запашна випічка, як же я скучила за домашнім затишком, який відчувався завдяки мамі, за її обіймами, за нашими поседеньками та душевними розмовами. Сидівши за чашкою чаю та покоштувавши  маминих смаколиків, я запитала у неї, як там справи у Діни? 
Мама здивованим поглядом відповіла: -  А хіба ви не спілкуєтесь? 
- Останнім часом не дуже, мабуть у неї багато роботи та і у мене пари, вся в навчанні, то якось і не до розмов! - відповіла я. 
- Ну у Діни все добре, як мені відомо, в неї чудова робота, і доречі вона живе з новим хлопцем і вона вагітна, хлопця здається Денні звуть.
- Що???
- Мамо це правда? Це не вигадки? Як? 
- Чому ти так бурно реагуєш, доню? - здивовано запитала мама.
- Просто... просто...просто я здивована мамо, Діна вагітна. Вагітна від Денні.