Брестоль

Того вечора, Денні подзвонив мені і майже до  самого ранку ми теревенили по телефону. Він розповів мені, що потягнув зв'язки, коли грав у футбол з хлопцями, і тому йому довелось звернутись до лікаря. 
-Мабуть добре , що так сталося, нарешті ми зустрілися, так я побачив тебе! - засміявся Денні. 
- Що ти таке говориш, це що тобі жарти!? Можливо ми б і так зустрілися, але б не при таких обставинах. - пробурмотіла я. Хоча звичайно я дуже рада була його бачити. Від цієї думки мої щічки  відчутно почервоніли і на обличчі з'явилась легка усмішка. В розмовах з ним час летів непомітно. О четвертій ранку ми попрощалися і я закрила очі, щоб хоч трішки поспати. 
Так ми спілкувалися ще декілька днів, коли настав час збирати свої речі і їхати   в Брестоль. Там я мала проходити курси  по предметам, які б допомогли мені вступити в медичний. Минуло три години, як я вже була там . Все було новим і невідомим. Брестоль був невеличким, мальовничим , студентським містечком, біля  берегів якого протікала широка повноводна річка, що було ідеально для молоді,  особливо в спекотні дні, де можна було відпочити на пляжі у вільний від пар час. Адже поки школярі насолоджувались літніми канікулами, то студенти більшу частину літа навчались, закриваючи сесію. Мабуть я буду сумувати за безтурботними днями у школі, як же швидко промайнули всі ці десять років. А тепер я майже студентка.
Пройшло два тижня, і настав цей довгоочікуваний момент - здача екзаменів, добре, що все було у письмовій формі, бо не знаю, як я їх би  здавала, якщо було б потрібно розмовляти, адже моєму тремтінню не було меж. Я дуже переживала. 
Пізніше нам повідомили, що результати  будуть через два дні, адже робіт дуже багато.
Тим часом я вже приїхала додому, і не знаходила собі місця від переживань, що ж мене чекало. Завдяки Денні, ці два дні пройшли швидше ніж я думала, він відволікав мене як міг, ми часто сміялись з його смішних історій з дитинства, та і взагалі він був ще тим жартівником, що мені найбільше в ньому подобалось.
Десь опівдні моїй мамі зателефонували і повідомили, що ваша донька пройшла іспит і вступила на бюджетну форму навчання. Яка я була рада, але найбільше раділа моя мама, адже я не була з багатої родини, як Діна, ну не те щоб, моя сім'я була бідною, але на навчання б точно грошей не вистачило.   Найбільш за все, я раділа , що моя мама тепер може мною пишатися, адже не потрібно буде брати гроші у сім'ї, завдяки стипендії я зможу знімати житло і трішки мати грошей на свої потреби. День видався чудовим.