Знайомство

Це мала б бути історія з щасливим хеппі ендом. Але доля вирішила інакше, але можливо не все так погано закінчилось,   для когось із героїв. І так починаємо. 
  Ми познайомились в соцмережі,  тоді я ще навчалась в школі, тільки но перейшла в старші класи, здається в 10 клас. Весь рік ми спілкувались , і це було щось нове для мене, що хлопець якого я ніколи ще не бачила на яву, мене так зацікавив, і якщо не було смс від нього , то здавалось , що дихати ставало важче. Якось Денні сказав: давай будемо не просто друзями, давай будемо разом. І раптом я оступоріла, я просто не знала , що відповісти. Як? Бути разом? Адже ми ніколи не бачились і взагалі в мене скоро екзамени, я хочу вступати до медичного коледжу, вже навіть документи  приготувала. 
Звісно я тоді не відмовила йому, але і не дала точну відповідь, а просто сказала, що подумаю, все залежить від тебе. 
Мабуть моя реакція була тоді дивною, але мене лякала невідомість. А саме , як ми будемо разом, якщо я поїду навчатись!? що мене чекає, якщо я не здам екзамени, бо забиваю собі голову незрозумілим коханням, хоча я тоді ще не була впевнена, що то взагалі були за почуття . Я знала точно, хоча ми і не бачились ніколи, він мені подобався.  В переписках, в розмовах по телефону, з ним було цікаво спілкуватись, цікаво у всіх сенсах , можливо тому, що він був старший на декілька років за мене. Мій аудіоплеєр був забитий піснями, які відправляв мені Денні, в них я постійно шукала якийсь сенс. Сенс-його почуттів до мене. 
  -Які ще почуття? Питала я себе. Ти взагалі про що, викинь це все з голови, ти його ніколи не бачила і він тебе також, він там мабуть когось має , а ти живеш фантазіями, ну неможливо закохатись в людину на відстані. Та і взагалі він вже дорослий хлопець, якому точно не треба школярки , що нічого не може йому дати( ну ви зрозуміли про що я), але ця моя наївність, не хотіла вірити , що може бути якось інакше. 
Довго спілкуючись , день за днем, я навіть і не розуміла , як же він мені подобається, його голос був медом для моїх вух, а його смс зранку , заряджали мене енергією та гарним настроєм на весь день, часто я уявляла його гарну посмішку, і жила весь цей час мріями і сподіваннями , що все таки іноді ми зустрінемось.