Подаруй мені трішки жасмину

Глава VII

— Емм, що, пробачте ? 
Ніколь підняла голову і побачила над собою красивого молодого хлопця, за віком десь такого як і вона. 
— А, точно, пробачте мені. Я, зовсім задумалася.

— Вибачення прийняті. Дівчино, то як вас звати ? 
— Я Ніколь. А як вас звати, чарівний молодий незнайомцю ?

— Мене звуть Хаясі Некомія. Можна просто Ясінек. 
— Приємно познайомитися, Ясінек. 
— І мені, мила Ніколь. 

— Ми перейшли на ти ?

— А хіба ні ? 
— Ну гаразд ... 

— Ніколь, я от з тобою розмовляю і чудово бачу що ти чимось засмучена. Розкажи мені, що трапилося ? 
— Нуу, яяя ... 

— Я розумію що я практично незнайома тобі людина, але я серцем відчуваю, що тобі зараз погано. Якщо ти виговоришся, тобі полегчає. 
— Вмовив. 
І тут Ніколь розказала про все хлопцю. Про сестру, сім‘ю, нестачу коштів. Ясінек все вислухав, а тоді мовив:

— Люба Ніколь, я не можу дивитися на твоє горе. Яка сума потрібна для лікування вашої сестри, скажіть, я заплачу за вас. 
Ніколт аж підскочила і подивилася широко виряченими очима на хлопця. 
— Та що ти, не потрібно, я нізащо не прийму цього ! 
— Ніколь, ти як хочеш, а я все одно заплачу за це лікування, мій брат знає - я щось задумав, мене не переконати, доводжу до відома це і тобі. Ходімо, показуй, де та лікарня ? 
— Хаясі Некомія ... 

— Хоодімооо !

І не чекаючи від Ніколь відповіді Ясінек взяв її за руку і повів вздовж вулицею.
 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше