Подаруй мені трішки жасмину

Глава V

Дамір сидів на дивані і уважно розглядав Женев‘єву.

— Та-ак ... Ось це ... І ось це ... І ще ось це ... Супер !

— Рей, позичиш мені завтра машину ? Свою в ремонт треба завести. О‘кей, дякую друже.

— Алло, Владе, це Дамір. Скинь якийсь вуличний крутий стиль, завтра одінусь відповідно. Дякую, в боргу не залишуся.

Після всіх телефонних розмов Дамір розкинувся на ліжку і лежав так кілька хвилин. Звісно, його життя не готувало до таких випробувань. Хлопець з дитинства виростав мажором, під батьківським крилом, гроші і дівчата крутилися весь час із ним. Аж тут якась дівка наче спустила його з небес на землю. Хлопець не хотів згадувати той інцидент, але немовби сама Доля весь час не давала йому забути про то. В кінці кінців Дамір довго думав, і вирішив закохати в себе ту нахальну противну дівицю, щоб позбутися цієї проблеми раз і назавжди.

Ши Янлін

Подобається

#11043 в Любовні романи
#4344 в Сучасний любовний роман
#2940 в Молодіжна проза

У тексті є: велике кохання та емоції через край, велике українське місто, любовні історі

Відредаговано: 04.07.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись