Обличчя Женев‘єви просто аж пашіло від гніву !
— Знову ти !? Ти переслідуєш мене чи що !? Дурне !!!
— Дівчино, ти маріхуани обкурилася чи айкосу ? Я власник цього приміщення взагалі-то ! Мене звати Дамір !
— А я не хочу знати твоє ім‘я !!!
— А як звати тебе, таємнича та страшенно зла незнайомко !?
— О, Женев‘єва, мою подругу звати Женев‘єва ! А я Ніколь ! Приємно познайомитися з вами !
— З тобою, Ніколь, приємно познайомитися) А з твоєю пришибленою подружкою не дуже !
— Пришибленою !? Ну все, з мене досить ! Я терпіла, та мій терпець урвався ! Знаєте що я про вас думаю !? Що ви самотупіший хлопець якого я коли-небудь зустрічала ! За тебе ні одна дівчина не вийде, ясно тобі !
— Пх, можна подумати що за тебе з таким-то характером вийде хтось ! Кидаєшся до очей як та дика кішка !
— То я дика кішка !? Ну все Ніколь, ходімо звідси, поки моя гордість не застрягла десь в цьому забутому Богом місці ! Це лахміття лишаємо ! Ми собі придбаємо краще ! Не будемо носити ми, дві красуні, якусь вонючу гумонітарку !
— Женев‘єво, охолонь, прошу ...
— ПІШЛИ ЗВІДСИ НАГАЙНО !!!
З цими словами, Женев‘єва не стала більше чекати і вирвала покупки Ніколь прямо з її рук, кинула на землю свої, і обидві дівчата почимчикували до виходу.
— Дайте мені службову машину.
— Навіщо, пане Дамір ?
— Потрібно.
— Невже вам сподобалася ця дівчина ?
— Не базікай зайвого і давай ключі від машини.
— Добре. Беріть пане.
А тим часом Женев‘єва і Ніколь ішли і обговорювали сутичку в секонді:
— Не можу повірити, Ніколь, чому мені так не щастить ?
— Просто охолонь.
— Ох, мабуть, ти права. Просто забуду як поганий сон. Ходімо викличемо собі таксі і проведемо решту дня за екраном телевізора із мискою попкорну та стаканом коли.
— Ходім)
#11043 в Любовні романи
#4344 в Сучасний любовний роман
#2940 в Молодіжна проза
велике кохання та емоції через край, велике українське місто, любовні історі
Відредаговано: 04.07.2020