— Женев‘єво, ходи, може, шопінг тобі підніме настрій !
— Як не зустріну ОТОТОВО то підніме. Подумаєш ! Я красилася так довгезно, а отото чудо мені бурчить туткаво ! Та пішов він ! Подумаєш, запізнюється він ! Він мав зупинитися, впасти переді мною на коліна і сказати: «Прекрасна принцесо, ви зачарували моє серце своєю красою назавжди, прошу, виходіть за мене заміж !», а я «Ні, ви мене недостойний!», а він «О ні, чому ? Чому доля така несправедлива до мене ? Я зустрів принцесу свого серця, свого всенького життя, своє щастя, але вона мені відмовила ! О ніііі, я тепер буду страждати, моя душа буде плакати, мок серце розбито на друзки !», а я б пішла геть, усміхаючись. А він бурчить ! Бач, в справах запізнюється він !
— пхі ! Женев‘єво, та він тебе вперше бачить, а ти його !
— подумаєш !
— подруго, та з таким характером за тебе навіть жаба-жабун не вийде !
— чи я такого захочу !
— ух ...
— все, досить, Ніколь, не проти мені ще ти настрій ! Пішли !
— добре... ах, яка ти вперта !
Дівчата з таким-сяким настроєм зайшли в магазин. Кожна розбрелася по закутках шукаючи саме те, що потрібно. Через півтори години примірок Я дівчата пішли на касу.
#11043 в Любовні романи
#4344 в Сучасний любовний роман
#2940 в Молодіжна проза
велике кохання та емоції через край, велике українське місто, любовні історі
Відредаговано: 04.07.2020