10

4 роки тому..

Артем.

Я любив ранню прохолоду, що тепер проникала крізь привідкриту кватирку яку ти ніколи не закриваєш, навіть узимку насолоджуючись повітрям, яке тепер наповнювало кожну клітинку твого тіла, що ховалося під білосніжною ковдрою. Я подивився на твої білосніжні локони, які тепер хаотично розсипались по подушці, одне пасмо впало на чоло, мені так хотілося його забрати, але я не смів порушувати твого сновидіння. Яка ж ти гарна, моя кохана Тіна- мовив я в думках, торкнувшись губами твого плеча, майже невагомо і обережно, ніби цілуючи тендітну квітку. Ти не поворухнулась і вкривши твоє плече, я пройшов на кухню, а на губах грала усмішка.

Я щастливий, який же я щастливий бути поруч з коханою жінкою- думав я, ставлячи турку на вогонь. Будинок наповнюється ароматами кави, а мої спогади  знову і знову відносять мене у шкільні роки ...

*****

 На дворі чотирнадцяте лютого, а я- одинадцятикласник, що несміливо кладе подарунок на парту Тіни Волошиної- першої красуні на весь клас, та що там на весь клас, на усю школу! Цю біляву німфу я люблю ще з класу третього, та моя обранниця і думати забула про однокласника, який дивиться на неї закоханими очима і дихати забуває, варто йому зловити на собі погляд великих блакитних очей, що здається дивились в саме серце.  Випускний клас останній мій шанс підкорити серце красуні, який я не збирався прогавити в пусту. А парфуми і троянда мені у цьому допоможуть, посміхаюся я, ставлячи пакунок з парфумами і квітку на парту, а серце здавалося прорве грудну клітку від солодкого передчуття тріумфу. По коридору лунають кроки і я швидко ховаюся за шторою. До класу вбігає, Тіна разом з подругою Діаною.

- Ооо, подарунок від шанувальника!- вигукує подруга всміхнувшись. А Тіна  зиркає на подарунок з усмішкою, промовляє:

- І я навіть знаю від якого! Від Артема,- відказує Тіна.

- Круто, щастлива ти такий, дорогий подарунок, від хлопця отримала.- говорить Діана. Я з завмиранням серця чекаю слів Тіни. Та вона і вусом не повела, а лише кинула байдуже:

- Навіщо мені той здихля!- фиркнула блондинка, - легко розкидатися подарунками, коли батько при грошах, а мені потрібен сильний мужчина, а не мамусин синок!- промовила дівчина, та подарунок все ж забрала.. 

Дівчата пішли по своїх справах, а я був спантеличений почутим. Слова гострими стрілами пронизували грудну клітку, а злість кислотою в'їдалась в мозок. І я тоді пообіцяв, що я стану сильним, і багато працюватиму, щоб більше ніхто не зміг мене принизити.

З того часу минуло вісім років, регулярні заняття спортом зробили моє тіло сильним, руки обросли бугорками мускул, а під футболкою ховався сталевий пресс, я часто ловив  на собі погляди дівчат, та вони мене мало цікавили, в моїй голові частенько непроханою гостею засіла думка про норовливу  Тіну. Зустріти б її, хай би помилувалась на докучливого здихлю- роздумував я. Та відганяв ті надокучливі думки і з головою занурився у навчання- пішов по стопах тата, обравши професію лікаря, атже завжди хотів допомагати людям.  Але дуже скоро доля подарувала мені ще одну зустріч з Тіною. 

На день народження мого кращого друга Еміля ми вибралися у клуб .

- Треба тобі знайти якусь мамзель, - перекрикуючи ритми техно, заявив Еміль, язик якого пристойно заплітався після четвертої порції віскі. Я хотів сказати, що мені ніхто не потрібен, та в цей момент  мене хтось штовхнув, розплескавши мій напій по барній стійці. Я обернувся подивитись на винуватця тієї оказії, та зустрів погляд блакитних очей. Передімною стояла Волошина власною персоною. В шлунку розлилось приємне тепло, дивовижно та краля за цей час нітрохи не змінилась, навіть погарнішала- думав я, розглядаючи синю сукню з невеликим вирізом, що вигідно підкреслювала кожен вигин стрункої фігури, розпалюючи мою уяву. Тіна щебетала вибачення за пролитий віскі. А потім уважно на мене поглянула і в очах застиг подив.

- Артем, це ти!- вигукнула вона.

- Тіна!- зобразив і я здивування.

- Скільки літ- скільки зим!- додала дівчина, все ще розглядаючи мене, від чого мені стало ніяково, ніби я знову був тим хлопчиськом зі школи.

Я познайомив Тіну з Емілем, який очманів від того факту, що Тіна та сама моя однокласниця, за якою я сохну усі ці роки, про що він звісно ж повідомив білявку, всьому виною чортова випивка. В той момент я готовий був удушити друга, та Тіна лише засміялася на це.

В розпал вечора блондинка підійшла до мене і запропонувала потанцювати, а я не міг їй відмовити. Дивно, як воно буває, коли уже ні на що не сподіваєшся, а тут на тобі танцюєш з своїм першим коханням- думав я, вдихаючи кокосовий аромат її волосся. Я всі ці роки пам'ятав про неї, та навіть уявляв, як при зустрічі відшиваю самовпевненну білявку, помстившись за ті жорстокі слова в свою адресу. Та тепер розгубився і не знав як діяти.

- Що думаєш?- спитала Тіна, дивлячись у мої очі.

- Нічого,-відказую я.

- А ти справді , любив мене у школі?- запитала вона.

- Так, але ти цьогоне помічала.- відповів я. Обличчям блондинки пробігла тінь розгублення, а потім пухких губ торкнулась спокуслива усмішка.

-А може я зможу загладити провину?- мовила Тіна і поцілувала мене, змусивши забути про давню образу і насолоджуватись її спокусливими губами.

Ми протанцювали усю ніч, а під кінець Тіна нашкрябала на моїй руці губною помадою свій номер телефону.

- Подзвони мені, Тьомику, - промовила краля на останок, поцілувавши мене і сіла у таксі.

*****

Тостер клацнув, випльовуючи  грінки і пробудивши мене з пелени спогадів, я усміхався намащуючи хліб медом, одна зістріч повернула моє життя на сто вісімдесят градусів. І ось ми уже чотири роки живемо у спільній квартирі, а попереду нас чекає щастливе майбутнє, з моєю дорогоцінною Кітті, якже мило вона морщить носик, ображається на це прізвисько, та я не припиняю так її називати, навіть закарбував це на своїй шкірі, що слугувало знаком мого безмежного кохання. Ставлячи каву та тости на підніс, я вже готовий був віднести Тіні сніданок, коли за спиною почулись тихі кроки.