Я знала, що вони прийдуть. Знала, щойно вона переступила поріг. Але вони так довго зволікали, що я вже відчула присмак безпеки.
Ні, я не шкодую. Я б зробила це знову, якби треба було. Я б зробила це знову, лише б подратувати Онікса.
Дивлюсь на згарище. Це все, що лишилось від дому. Дому, що його звели ще задовго до мого народження. Кляті тварюки.
Каніфоль тулиться до мого крила. В її руці та сіра пір’їна. Затримую свій погляд на ній. Але тут немає провини повітряної. Я сама погодилась прийняти її.
Підіймаю на руки Каніфоль і йду. На південь.
#7094 в Фентезі
#1728 в Міське фентезі
#3162 в Детектив/Трилер
#1142 в Детектив
Відредаговано: 31.10.2023