Фух. Зачиняю двері й підпираю спиною. Скидаю каптур. Чорне пасмо падає мені на обличчя. Якби ж то я могла щось їм відповісти. Але…
Речі лишаються в сумці, а я падаю в ліжко. Каюта затісна, аби розправляти крила, тож вони лишаються біля мене.
Дивлюсь у вікно. На сотні миль не видно жодних кораблів. Берег ще недалеко, але це ненадовго. Згадую протяги рідної хати. Вітер гуляв там, ніби проходячи крізь стіни. З цією думкою і засинаю.
#3180 в Фентезі
#742 в Міське фентезі
#1287 в Детектив/Трилер
#556 в Детектив
Відредаговано: 31.10.2023