Фух. Зачиняю двері й підпираю спиною. Скидаю каптур. Чорне пасмо падає мені на обличчя. Якби ж то я могла щось їм відповісти. Але…
Речі лишаються в сумці, а я падаю в ліжко. Каюта затісна, аби розправляти крила, тож вони лишаються біля мене.
Дивлюсь у вікно. На сотні миль не видно жодних кораблів. Берег ще недалеко, але це ненадовго. Згадую протяги рідної хати. Вітер гуляв там, ніби проходячи крізь стіни. З цією думкою і засинаю.
#6405 в Фентезі
#1567 в Міське фентезі
#2711 в Детектив/Трилер
#1029 в Детектив
Відредаговано: 31.10.2023