Подаруй мені свою пір'їну або світ Каґоме
Різ 24.01.1796 рік від Розділення
За що? Щойно зачиняються двері моєї каюти, даю волю сльозам. Це розкіш, якої я не могла дозволити собі при дворі. Це обов’язок — бути сильною, бо слабкості не місце серед воїнів. А мій прадід був найвеличнішим воїном. Принаймні, так пишуть в підручниках історії. Білокрилі, сорок четверте плем’я, з ними б не погодились.
Кидаю сумку на ліжко. Вона падає на підлогу. Переступаю і лягаю сама.
Важко. Якою ж наївною я була, думаючи, що важкість зникне у подорожі.
Заплющую очі.
***
Прокидаюсь. За ілюмінатором ще ніч, але не спиться. Виходжу на палубу. Море чорне-чорне. Лиш місяць освітлює стежку, по якій ми пливемо. Тихо, тільки хвилі б’ються об корабель, та Харон щось насвистує, аби не заснути. Вдихаю запах солі й холодного вітру. Спираюсь на шершаві дошки. Усміхаюсь. У тьмяному світлі мої крила здаються чорними, лише Феліксова пір’їна сяє. Заплющую очі. Не хочу думати про це. Але скоро доведеться.
#3180 в Фентезі
#742 в Міське фентезі
#1287 в Детектив/Трилер
#556 в Детектив
Відредаговано: 31.10.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
