Ну, що ж… Речей у мене небагато, тож і збирати майже нічого. Чую іржання запряженого зеленорога. П’єр позичив мені одного зі своїх, тож Шажок гарцював знадвору, вивчаючи нову форму. Колись я запитала купця, чому його так звати. Виявилося, що колись купив він корову з зеленими рогами у вогняних. Купив за копійку, як хвору. Так і назвав — Копійка. А коли зеленоріжка отелилася, то й телят назвав Шажок і Сотик, тобто півкопійки.
Отож, зібравши сумку, виходжу на двір. Мій карий кінь з зеленим рогом (це єдине, що не змінюється при перетворенні) вже чекав.
- А чому тільки один зеленоріг? — Афра вигулькнула нізвідки.
- А навіщо мені другий?
- А мені їхати?
То он у чому річ. Вона теж хоче їхати.
- А за племенем наглядати? — натякаю.
- Ви хочете… — вона дивилась з широко розплющеними очима.
- Ти повинна слідкувати за цілим кланом. Це велика відповідальність. Якщо підемо удвох, то вогняні швидко наведуть тут свій лад.
- Я не підведу вас, — гордо випрямилась вона і побігла.
А ще не плутатимешся під ногами.
#3180 в Фентезі
#742 в Міське фентезі
#1287 в Детектив/Трилер
#556 в Детектив
Відредаговано: 31.10.2023