Різ 02.01.1796

Різ

02.01.1796 рік від Розділення

Нарешті! Чи не вперше в житті спішу на нараду. Влітаю у залу мап, лякаючи міністрів. Лише зараз розумію як виглядаю. Здебільшого завдяки дзеркальним властивостям скла на мапах. Через поспіх я була вбрана в домашню сукню геть не поважного сірого кольору. Образ доповнювало розтріпане волосся і знавіснілі очі. Думаю, зайве додавати, що я забула корону? Але ж я імператриця, а не божевільна. Тож виструнчуюсь і гордо влітаю в залу. І чхати я хотіла на їхні погляди й перешіптування. Сідаю на відведене мені сідало (хвала водяним, які вигадали цей, без сумніву, найгеніальніший винахід) і розпочинаю розмову (теж чи не вперше): 

 - Шановне панство, сталося дещо непоясниме ー Творчиня не нанесла нам цьогоріч візиту. Чого не траплялось з часів появи нашого світу, згідно з літописами.

Міністри дивились на мене байдужими поглядами.

 - Отже, нам таки вдалося скасувати святкування. Хоч і не зовсім так, як ми планували, ー Серафіна дивилась на мене з іншого боку стола.

 - А що ти тут забула? Це ж нарада, ー згідно з заповітом, я ー імператриця. Тож не дозволю їй керувати тут.

- Це власне і є причина наради. Ваша сестра, Її Високість Принцеса Серафіна, стає міністром зовнішніх справ.

Кхе. Це ж коли це вирішили? Хіба не імператор має призначати міністрів? Ловлю на собі погляд та виструнчуюсь. Всміхаюсь, ніби це найкраща новина за день.

 - Тож, ви не будете проти, коли я вирушу в подорож з метою розуміння ситуації з творчинею. Тепер мені є на кого залишити Вогняний клан.

- Звісно, ー миттєво відреагувала сестричка, радіючи з можливості позбутися мене. А найболючіше те, що вона навіть не намагалася приховати це. 

Вилітаю з зали та рину до себе. Слід зібратися у подорож. Подалі від ваги корони та обов’язків. Адже я теж була рада позбутися їх.