Нефела 01.01день

Нефела

01.01.1796 рік від Розділення

Як довго… Ну чому так довго! Ранковий політ відбирає купу сил і нервів. І я повинна його вести, бо я ж головний священник. Але нарешті він закінчився і я можу спокійно повернутися додому, пообідати й поспати. Останнього хочу найбільше.

 - Пане Зеру? – почула я за спиною.

Ні, ні, ні й ще раз ні. За моєю спиною стояли Фаннар і Корентін. Чому саме сьогодні, коли я так хочу поспати їм треба було до мене причепитися? Фаннар поглянув на мої крила:

 - Ваше пір’я майже не розтріпується на такому  вітрі, чи не дивина? 

Ні, враховуючи кількість фарби на них. На щастя, він не потребував моєї відповіді:

 - Сьогодні ми арештували єретика. Себто єретичку. Вона фарбувала свої сірі крила у чорний. Хочемо завтра провести інквізицію.

Не дивлячись на нього я відповіла:

 - Коли ваше діло праве, то й сам Осяяний вам допоможе.

 - Чи будете на інквізиції?

 - Ні, не завжди ж погляд Осяяного звернений на нас. Мушу прийняти купців із клану Землі.

 - Тих єретиків? Дійсно жахливо, що мусимо мати з ними справу. 

 - Правду мовите. Та мушу поспішати, адже й Осяяний на місці не стоїть.

  - Не затримуватимемо Вас, –  погляд Корентіна звернений просто на мене. Здається, ніби він намагається розгледіти мою душу. Я поспішила піти.

Шкода бідолашну, проте я нічим не можу їй вже допомогти. Та й конфліктувати з Фаннаром теж не хочеться. Я ж не винна, що її помітили.